Наша сьогоднішня розмова з представниками єврейської громади Ужгорода з числа переселенців – Олександром Голотою та його дружиною Олександрою Голотою.
Подружжя розповідає, що народилися далеко звідси: Олександр на Запоріжжі, дружина у Дніпрі, познайомилися та одружилися в Києві. Олександр надавав консультаційні послуги Раді Європи з приводу створення порталу для Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, оскільки має більше 10 років роботи в сфері надання послуг з розробки інформаційних систем. Коли приїхав до Ужгорода, почав викладати на кафедрі інформатики та фізико-математичних дисциплін УжНУ. Дружина працювала дитячим психологом. Тепер зосередили свою роботу на волонтерській роботі.
Олександр та Олександра кажуть, що почали виконувати чимало волонтерської роботи всередині єврейської громади ще в Києві. Про якісь її традиції спочатку знали дуже мало. Зізнаються, що це було щось дуже далеке для них – радянська спадщина далася взнаки. Саме в Києві почали усвідомлювати єврейську ідентичність, вивчати єврейські традиції, долучатися до величезної роботи з культурного відновлення єврейського народу, частина якого проходить через певні етапи асиміляції та розмиття самоідентифікації. Не секрет, що через т.зв. радянську «спадщину» старше покоління євреїв боїться називати себе євреями. Не всі, але таких багато.
В Ужгороді почали знайомитися з іншими приїжджими до Ужгорода євреями, відзначати разом свята, підтримувати одні одних. «Нас ставало більше – зараз близько 40 осіб. Серед нас і не євреї, але яким цікаві єврейські традиції. Буває і таке, що люди саме під час такого спілкування насмілюються визнавати своє єврейське коріння, хоч замовчували це протягом цілого життя. Найбільша проблема, з якою зіткнулися, це брак людського ресурсу. Адже київська громада була дуже велика до війни, проте з початком повномасштабного вторгнення її представники пороз’їжджалися по Європі, Америці. Проте зараз команда потроху більшає. Наша єврейська громада в Ужгороді є частиною великої міжнародної сім’ї, і це в багатьох моментах сильно спрощує процеси співпраці задля досягнення нашої мети.
Ми виявили значну недостатність самопрезентації саме культурного плану, тому хочемо активізувати цю ділянку роботи. Хоч під час війни, зрозуміло, на перший план часто виходить питання гуманітарної допомоги. У рамках військового та госпітального капеланства допомагаємо як військовим частинам, так і окремим солдатам. Також тим людям, які проходять відновлення після поранень. Для цього волонтери проходять відповідне навчання, бо спілкування з людьми, які пережили пекло війни, має свою специфіку. В цьому авторитетними для поранених часто є саме військові капелани».
Чимало роботи проводять з молоддю. Запрошують різних цікавих для молодіжної аудиторії спікерів, порушуючи теми, наприклад, про важливість дотримання особистих кордонів, про тайм-менеджмент, про айті-технології тощо. Про те, що популярне, що перспективне. Запустили курс професійного орієнтування в ІТ. Проводять багато просвітницької діяльності щодо традицій єврейського народу – запустили відповідні проекти на ютубі та в інстаграмі, також сконтактувати можна за номером телефону +38 093 581 54 35). Діляться, що, проводячи таку роботу, укріплюють всеукраїнську співпрацю громад та допомагають одне одному. Активно залучають молодь до цих проектів. Це важливо ще й з огляду на те, щоб молода людина могла себе максимально реалізувати в тому напрямку, який їй найбільше цікавий.
«Що нам найбільше сподобалося в Ужгороді, це те, що воно дуже перспективне через свої кордони з європейськими країнами. Бо, до прикладу, в багатьох не найбільших містах України спостерігається безпросвітна туга та безперспективність. Тут зовсім по-іншому. Але бачимо й інше. Що чимало ужгородської молоді бачить своє майбутнє не тут. Тому важливо створювати різносторонні можливості для реалізації її потенціалу. Тому робимо акцент саме на молоді. Наприклад, двоє у нашій громаді знайшли себе як інженери-конструктори й активно працюють зараз у цьому напрямку.
В чому зараз проблема? Є всесвітня економічна криза. Нам її не дуже помітно, тому що в нас своя криза. Через це багато компаній скорочують штат айті-копаній – утримувати їх завжди дуже дорого. Крім того, штучний інтелект зменшує потребу у низькокваліфікованих програмістах. Тому ділюся з молоддю своїй досвідом, зокрема щодо роботи зі штучним інтелектом. Україна насправді дуже перспективна держава, тому є резон залишатися тут.
В інеті можна відстежувати певні провокації з боку країни-агресора, пропагандисти якої, застосовуючи різні технології, намагаються час від часу робити смуту в регіоні. З іншого боку, видно, що на рівні держави докладаються зусилля, аби це нейтралізувати. Попри війну, євреї в Україні можуть почувати себе вільно, безпечно, і це дуже цінно для нас. Зауважимо, що Україна – одна з небагатьох держав, де не було антиізраїльських мітингів», – розповідає Олександр.
«Люди на Закарпатті дуже ввічливо ставляться одне до одного, до різних культур, які тут гарно доповнюють одна одну. Ми маємо підтримку у нашій роботі на рівні міста – як з боку органів місцевого самоврядування, так містян. Якість життя в Ужгороді висока. Є проблеми, які треба вирішувати, наприклад, дороги. Але ми віримо, що наші діти житимуть в Ужгороді покращеного варіанту. Люди унікальні. Співчутливі, толерантні. Це місто зустрічей», – ділиться Олександра.
Депутат Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян, який ближче познайомився з представниками єврейської громади під час тренінгів з гендерної політики та фандрейзингу і проектного менеджменту для громадських організацій, що працюють з національними меншинами вважає, що представникам національних спільнот на Закарпаття варто об’єднувати свої зусилля і разом вирішувати наболілі питання, адже їх специфіка від початку війни змінилася. Закарпаття як історично багатокультурний регіон є дуже сприятливим середовищем для проживання тут представників різних культур, але для цього треба виявляти ініціативу, самопрезентувати себе. Як представник органів місцевого самоврядування докладає зусиль, щоб вивчати й реалізовувати різносторонні проекти з підтримки представників нацменшин, зокрема за підтримки міжнародних партнерів.