14 грудня, поховали воїна Сергія Костюка, який служив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
Життя за Україну віддав 27-річний Сергій Костюк, який до початку повномасштабного вторгнення мешкав на Закарпатті.
Народився Сергій Костюк у Бердичеві в сім’ї, де батько працював на «Прогресі», а мама бухгалтером в міській лікарні. Після закінчення 3-ї школи вступив до коледжу промисловості, економіки та права. Отримавши спеціальність механіка, вирушив за вищою освітою до Вінницької політехніки. До того, як пішов до армії, встиг попрацювати інженером-конструктором на бердичівському «Прогресі». Відслужив, далі – знову «Прогрес», потім – заробітки в Угорщині, повернення до України і інженерна посада на заводі, неподалік Мукачева. Там, на Закарпатті, Сергій і мешкав до початку війни.
Але, настало 24-те лютого, повномасштабне вторгнення руснявих сусідів… На те, аби прийняти рішення у Сергія Костюка пішло 2-3 дні. Батькам нічого говорити не став. Рішення все одно би не змінив – лише зайве хвилювалися б. В останні дні лютого він вже був на передовій – у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. На війні зустрів свої 27 років. Разом із побратимами доблесно нищив ворога у найгарячіших точках. Був справжнім Воїном: мужньо захищав свою землю та свій народ, нещадно гнав з цієї землі мерзоту-агресора. 6 грудня Сергій Костюк загинув у районі Соледару, що на Донеччині від обстрілу з БМП.
14 грудня, воїна поховали. Про це повідомила Бердичівська міська рада.
Провести захисника в останню путь прийшли батьки, друзі, знайомі, родичі, близькі, працівники виконкому і депутати міської ради. Всі вони йшли скорботною вулицею, а потім процесії розділились. Сергія Костюка повезли на кладовище Бердичева.
