Про це в традиційній рубриці розповідають на сторінці Ужгородського скансену.
Підготовка до Великодня триває, тому у рубриці «Експонат тижня» до Вашої уваги великодній кошик, виплетений з лози.
Дно кошика виготовлено щільним плетіння, а стінки – ажурним. Кошик оздоблено різнокольоровими намальованими квітами. Такі кошики на Закарпатті почали використовувати з кінця ХІХ – початку ХХ ст. для перенесення до церкви паски та великодніх страв. За традицією нести такого кошика до церкви належало голові родини та старшому сину.
Коли обряд освячення закінчувався, всі якнайшвидше поспішали додому. Селяни вірили, хто першим з паскою добереться додому, той вдало закінчить весняні польові роботи, першим збере врожай, буде щасливим.
Остерігалися прийти додому останніми, бо, за повір’ями, на ту людину чекатимуть нещастя.
Прибувши додому, господар з паскою не заходив прямо в хату, а спочатку повертав до стайні, там доторкався паскою до волів, щоб були тучні і гладкі як паска, а також до корів, щоб «бігали» (запліднялися), як бігають люди з пасками.
Тільки після цього господар заходив з кошиком до хати, клав паску на стіл, а біля неї й весь кошик з наїдками.
