Коли хобі стає пристрастю й великим успіхом. Ужгородка Тереза Лазар уміє та любить працювати з акваріумами. У багатьох містян «вікно» в чарівний водний світ оформлене саме її талановитими руками, і саме завдяки їй чимало хто познайомився з аквадизайном. Й ось її захоплення вийшло на світовий рівень: взяла участь у головному конкурсі планети та опинилася в еліті аквадизайнерів. За підсумками найпрестижнішого конкурсу IAPLC 2018 (18th International Aquatic Plants Layout Contest) вона стала 12-ою, другою серед європейців і першою з українців. Загалом на конкурс, який заснував «гуру» акваріумного дизайну японець Такаші Амано, надіслали фото своїх творів 1 977 учасників із 68 країн.
Це відкрите змагання для цілого світу. Учасникам не ставлять обмежуючих умов: об’єм акваріуму – довільний, звісно, тільки натуральні матеріали, і важливо, аби фотографії правильно показували те, що ти створив. Майже дві тисячі учасників із 68 країн. Японія, Китай, Малайзія, Тайвань, – багато робіт із цих держав, де дуже розвинений аквадизайн. Із України участь взяли восьмеро аквадизайнерів. На нагородженні ж у Японії представляла державу я сама. Було надзвичайно приємно й гордо побачити прапор України над сценою! І, звісно, дуже цінно поспілкуватися з тими, кого знаю лише через онлайн-контакти, а це найкращі аквадизайнери світу. Тішить, що й мене впізнавали, підходили привітатися… Шкода, що було дуже мало часу, я так хотіла побачити японські храми, але враження, безумовно, незабутні!
Яким був ваш акваріум?
Минулого конкурсу я представила композицію із каміння. Цього ж разу в об’ємі 180 літрів – із каміння, сланцю, і коряг. Я зробила дерева. Таємничий ліс – так я назвала твір.
Акваріум Терези Лазар, який зайняв 12 місце конкурсу IAPLC 2018
Чи правильно розумію, що акваріум – то як окрема екосистема?
Так, здавалося б, на виставку можна зробити будь-яку композицію, а потім розібрати. Але хочеться, щоби вона жила. Й один із критеріїв роботи – тривалість життя акваріуму. Наприклад, не можеш посадити в невеликий акваріум велику рослину, із якої далі нічого не буде. Мусиш виконати все відповідно до пропорцій. Є рослини менш і більш вибагливі. Найчастіше беру саме такі, які потребують особливих умов: певного освітлення, належного рівня вуглекислого газу, добрив. Хоча для цього конкурсу використала мохи, які не є надто вибагливі, але теж потребують належних умов. Найкраще, звісно, такі роботи виконувати для себе, вдома, бо можу забезпечити спеціальний догляд: підстригати й постійно спостерігати. Адже коли запускаєш новий акваріум, він починає жити своїм життям та можуть статися зміни параметрів, обростання водоростей. Мусиш стежити, щоби добре пройшов усі етапи, і дочекатися, коли вже буде баланс. Часом, коли десь від’їжджаю, мої акваріуми починають за мною сумувати…
Акваріум Терези Лазар посів 79 місце на конкурсі IAPLC 2017
Акцент – у ваших акваріумах, а не на рибках, так?
Мій пріоритет – дизайн. І рибок підбираю вже залежно від ідеї. Цього разу мені було потрібно, щоби вони були як пташки, тому я обирала тих, які зростають максимум до 1,5 см. Я взагалі люблю зграйних рибок. Сфотографувати акваріум дуже важко: треба вловити момент, коли рибки попливуть саме так, як я це уявляю, а вони ховаються під камінням… Нам вдалося, але це вимагало часу й роботи.
До речі, як довго триває робота над конкурсним акваріумом?
Для «Таємничого лісу» мені знадобилися чотири місяці. Аби рослини були красиві, треба почекати. Наприклад, я підстригала мохи, щоби вони були і густі, і набули тих об’єму й форми, які мені потрібно для втілення задуму… Але цей час – це ще недовго, буває триваліша робота.
Як ви почали займатися аквадизайном?
Мені з раннього дитинства подобалися акваріуми. Мій дідусь-біолог мав рибок, акваріуми, а сусід розводив рибок – у нього чи не вся квартира була в акваріумах… Дідусь мені й подарував перший акваріум – у мене він був ще коли була студенткою, а потім це відійшло на другий план: заміжжя, дитина… Але згодом мама подарувала рибок моєму синові, і знову закрутилося. 2013-го року я зареєструвалася на форумі акваріумістів Львова, й у 2014-му році вперше поїхала туди на конкурс. Було незвично і трохи лячно. Мені кортіло себе проявити. Я не очікувала перемоги; передовсім хотіла познайомитися з людьми. Конкурси – вони саме спілкування: там панує творча дружня атмосфера, один одному допомагає, ділиться рослинами… До речі, у мене й тоді було поєднання каміння і дерева в композиції. Я зайняла перше місце, і це додало стимулу, азарту. Знову спробувала Львів, затим Ужгород, потім Київ, і закрутилося… Й у 2016-му подала роботу на світовий конкурс у Японію. Тоді це був невеличкий акваріум 60 см завдовжки, а от цього разу взяла більший – із ним і цікаво, і зручно працювати. Хоча роблять навіть 1,5 метри в довжину, але потрібно дуже багато матеріалів, у нас же ж із цим складно. У Японії чи, скажімо, Тайвані, можна знайти чи замовити будь-що. А я до того, що купляю, ще ходжу в ліс та шукаю гілки, коряги…
Аквадизайн – це, звісно, творчість, і, думаю, ви також багато вчитеся…
Це безумовно творчість! Щодо навчання, то я закінчила біологічний факультет, але вчуся постійно. Сьогодні для мене аквадизайн є хобі, а не робота. Я працюю в Ужгородській міській раді. І, певно, хотіла б переключитися на цю діяльність, але наразі приділяю час акваріумістиці по вихідних. Щоби займатися цим всерйоз, треба відкрити студію, показувати те, що робиш. У великих містах – це реально, але не в Ужгороді.
Є таке поняття, як акваріумна мода?
Так, варто стежити за тенденціями. Цей японський конкурс – головний у світі, він і визначає їх: ми всі щороку з нетерпінням і великим інтересом чекаємо на каталог. Наприклад, у 2014-му році перше місце посіла французька робота із каменю (цей напрям називається івагумі). А от позаторік і торік були роботи саме із коряг – ріабоку. Я щоразу дивлюся й думаю: ну такі фантастичні роботи, що ж можна придумати іще щось, чого не було?! Ніби ж уже все можливе показали! Та все одно люди роблять дивовижні речі, і дуже різнопланові! Узагалі ж поняття акваскейп – ландшафт у воді – започаткував Такаші Амано, відомий аквадизайнер, фотограф, гуру світової акваріумістики. Якщо порівняти роботи, які були на першому започаткованому ним конкурсі 2001-го року й теперішні – то різниця велика: від простих акваріумів до фантастичних робіт. Учасники творять дива… До речі, дуже хвилююся, аби раптом випадково не повторити чиюсь роботу. Але загалом, щоби бути на хвилі, ти маєш вловити тенденції. Зауважу таке: на останньому конкурсі в Японії перше місце посіла зовсім класична робота. Ніхто не очікував. Усі, навпаки, намагаються ускладнити, і я теж. І от несподівано перемагає така доволі проста композиція. Усе змінюється, часом повертається до старого… Щодо моди, то зараз цікавість до палідаріумів – це коли наполовину вода, а згори надводна частина. Це популярне сьогодні.
Ваше 12-те місце в такому конкурсі – це, по суті, перемога…
Я і не мріяла! Так, дуже хотіла взяти участь і потрапити хоча б у сотню кращих, як попереднього конкурсу, що стало для мене подією. Але 12-те місце – це диво, і серед лідерів там переважно країни, де дуже високий рівень аквадизайну, як-от Китай та, звісно, Японія; європейців мало.
Коли ви творите акваріум, ви більше «малюєте» чи «будуєте»?
Так, я маю приблизну картинку в голові, але найчастіше відштовхуюся від матеріалів, які маю. І пробую з каміння, коряг, компонувати, викладати. Я довго працюю, дуже скрупульозно ставлюся, бо це клопітка робота. Я уважна до деталей. Мене часто і впізнають саме через те,що дуже деталізовані роботи. Кажуть, що видно почерк. Я кожен камінець, кожну гілочку викладу так, як це має бути. І, так, я вже ніби трохи архітектор, адже маю і прорахувати пропорції композиції, трохи флорист і навіть каменяр (мені чоловік навіть молоток подарував!)…
До речі, як знайшли матеріал для конкурсної роботи?
Ми були в Угорщині в магазині, де я часто купую матеріали: я брала там лаву, ще дещо… І от побачила камінь-сланець. Подумала: чи не взяти собі додому, аби просто мати під руками. Купила, завантажили в машину, і він чомусь мене спонукав працювати одразу з ним. Екзотичного там нічого не було: коріння я знайшла у лісі, а рослини доволі звичайні. Але я також використала і мохи.
Ви організовули в Ужгороді виставки й конкурси нано-акваріумів. Що це таке?
Це акваріуми об’ємом до 40 літрів. Оформити його складно, бо слід робити все мініатюрним і дотримуватися пропорцій. У Львові я була на виставці мікро-акваріумів, і загорілася зробити захід в Ужгороді, щоби й наш клуб проявив себе. Ми влаштовуємо цю подію вже п’ять років. Виставка проходить у тематичному кафе, яке оформлене акваріумами. Людям цікаво. До речі, моя робота за мотивавми фільму «Кінг-Конг і острів черепа», виконана для виставки, лишається єдиною, яка зроблена за певним сюжетом.
Робота Терези Лазар для виставки нано-акваріумів
Коли ж приїхали на конкурс кияни, вони висловили хорошу ідею. В Ужгороді квітне сакура – це подія для туристів. Тож чи не зробити б конкурс «Сакура в акваріумі»? І цієї весни провели вже втретє. У ньому беруть участь із Білорусі, із великих міст України. Особливість виставки 2019-го – те, що на рівні з дорослими брали участь і діти, і представили дуже цікаві роботи. Не ставимо задачу буквально відтворити сакуру в акваріумі – може бути натяк на неї, фантазія на тему. Ідеї приємно вражають. Головне ж – це творче спілкування; ми показуємо гостям Закарпаття.
Як змінилося ваше життя після такої успішної участі у світовому конкурсі?
Я тепер часто проводжу майстер-класи. У Києві разом із помічником-інженером споруджала акваріум з фонтанами. Була у Львові, і знову в столиці, але вже суддею на конкурсі, а перед тим провела навчання… Тепер їхатиму в Одесу, Дніпро, Харків. Цікавий період у житті, так. Але бракує часу, адже робота… Зараз бачу велику увагу людей до аквадизайну в Україні.
Що вас надихає?
Обожнюю ліс! Дуже люблю ходити, гуляти. Збираю гілки, шукаю вивернуті дерева з гарним посохлим корінням. Збираю, несу додому. Уже нема, де складати; уже й у маминому будинку облаштувала склад… Буває таке, що від однієї коряги я вималюю всю композицію: наприклад, знайшла дуже цікавий корінь і зробила акваріум із деревом, подібним на бонсай. Також у мене є робота «Осінь у Карпатах».
Вважають, що акваріум приносить у простір спокій і гармонію, що можна ніби медитувати, спостерігаючи за цим світом. Ви б радили зараз, у такий буремний час, встановлювати вдома акваріуми?
Без сумніву! Але от у мене медитувати на акваріуми не дуже вдається! Бо, все більше з ними працюючи, дивлюся на акваріум і бачу: а ось тут у цієї рослинки не такий листочок – треба б обрізати, а там щось з’явилося – треба звернути увагу, тут треба підправити… Акваріуми – це дійсно гарно. Коли він є в інтер’єрі – це красиво; це розслабляє, змінює настрій… Коли спостерігаєш за рибками: як вони ростуть, коли їх годуєш… Мої домашні скалярії бачать мене вже з коридора й вишиковуються, зустрічають і просять їсти, мало не говорять (сміється – прим. ред.).
Вітаю вас із ще однією перемогою в міжнародному конкурсі, що сталася днями! Але, наскільки розумію, це не акваріум…
Це був конкурс Aquaflora Wabi Kusa Handbag Challenge 2019. Вабікуса – новий для мене напрям. Ця течія у фітодизайні має японське походження. Це композиція із трав’янистих водолюбивих чи водних рослин. Із японської «куса» – трава, а от «вабі»– помірність, заперечення яскравого візуального ефекту, натомість споглядання природної досконалості, котра виражена у простоті. Цей напрям заснував той самий Такаші Амано. Я не планувала брати участь, але мене запросили організатори, тож вирішила спробувати себе. Задачею було створити роботу з рослин, які живуть під водою, але поступово перейшли в надводну форму; сама ж композиція – без води. Мені було цікаво виконати, й отак неочікувано «вистрілила» перемога. Робила композицію, як усі: на весняну тему, у спеціальній сумочці, яка, до того ж, мініатюрна: 17,5 х 11 х 17 сантиметрів.
Про що ви мрієте?
Звісно, я б хотіла мати свою студію. Мати простір, де творити те, що мені подобається, щоби це було вагомою частиною мого життя. Бо зараз ця справа – лише шматочок мого часу, хоча й витісняє багато іншого.
Розкажіть, будь ласка, про свій ідеальний акваріум, який би створили, якщо б мали всі умови.
Так, зараз я не можу створити якийсь новий надзвичайний акваріум, бо вдома вже немає місця. Якщо ж робити для когось, то важко забезпечити належний догляд, коли дизайн буде складний. Але мій найкращий у мене буде! Як не шкода, розберу свій конкурсний акваріум та створю на тому місці новий aquascape. Такий, щоби я могла приділити йому вдосталь часу, довести до потрібного стану та щоби він мене радував. Але я зараз не знаю, яким він буде. Це покаже лише та мить, коли за нього візьмуся, адже це творчість!
Текст: Алла Хаятова
Фото: Сергій Гудак та надані Терезою Лазар