2009
10 років тому в Ужгороді на площі Театральній встановили ялинку-трансформер. На каркасі з 52 кронштейнами закріпили ялинки різного розміру, зібравши таким чином велике новорічне дерево. На ялинкових прикрасах тоді місто заощадило – використало закуплені в минулі роки великі кулі та гірлянди (800 великих лампочок і тисячу маленьких). Тоді ж від вершечка ялинки в усі боки до сусідніх будівель натягнули гірлянди з прапорцями, але цілою композиція залишалася недовго, бо вандали кілька таких гірлянд примудрилися зірвати.
Урочисто запалили вогні на ялинці 18 грудня, тоді ж дерево додатково прикрасили виробами від переможців конкурсу, який проводили серед учнів ужгородських шкіл та вихованців дошкільних закладів. Традиційно у день запалення вогнів на Театральній площі веселилися і пригощали перехожих цукерками Миколаї та Миколайчики.
2010
У 2010-му свято запалення вогнів на головній міській ялинці проходило 17 грудня, але головною подією того святкування стала не ялинка і навіть не Миколайчики, а відкриття нової родзинки Театральної площі – першого міні-пам’ятничка у місті. Маленький бронзовий Миколайчик «оселився» на перилах, а поруч встановили і його резиденцію – невеличкий будиночок-поштову скриньку.
За задумом, туди діти мали кидати листи до Миколая, але деякі наші мешканці й туристи задум не зрозуміли й згодом почали використовувати будиночок, як смітник. Незабаром його мусили перенести до міського альпінарію, але у 2010-му про коротке життя резиденції Миколайчика ще не підозрювали. Новорічна ніч того року була сніжною і морозною, на Театральній із 22.00 містяни розважалися співами в караоке, а після святкових феєрверків до 4-ї години ранку танцювали посеред площі на дискотеці.
2011
Новорічне дерево 2011 року опинилося у центрі великого скандалу, бо вперше міську владу звинуватили у крадіжці головної міської ялинки. Річ у тім, що в обійстя у провулку Чорноморському, де її зрізали, були два власники. 80-річна жінка зрізати ялинку дозволила, бо боялася, що 4-тонне дерево зруйнує покрівлю, а от її син заявив, що дозволів на вирубування дерева, яке сам і садив, не давав, тож почав вимагати від міської ради компенсації.
Слід сказати, що тогорічна міська ялинка була справді дуже великою і пишною, комунальним службам довелося потрудитися, аби зрубати її та вивезти з вузького провулку. Обрав це дерево з-поміж кількох інших варіантів особисто тодішній мер міста Віктор Погорєлов, тож до нього насамперед і мала претензії постраждала родина Повханичів, котра хотіла отримати за дерево 50 тисяч гривень.
Чи варто казати, що гроші вони так і не отримали? Мабуть, ні. Але урок це був не лише для них, а і для самої міської влади, де з тих пір пообіцяли підписувати з дарувальниками новорічних ялинок письмові угоди.
2012
Ялинку 2012 року встановили незвично рано, вже на початку грудня. Її теж зрубали у приватному секторі, на вулиці І.Ваша. Дерево було дуже високим, сягало 20 метрів, і росло на приватному обійсті 30 років. Хоч встановили його на Театральній, як уже зазначалося, на початку місяця, офіційно вогні на ній запалили лише 19 грудня.
2013
Бурхливий 2013-ий закінчувався, як і у всій країні, протестами та Євромайданом. І якщо у Києві владі конче потрібна була «йолка» на Майдані Незалежності, то в Ужгороді владі знадобилася ялинка на площі Петефі. Офіційно мер Віктор Погорєлов пояснював це тим, що на Театральній збираються протестувальники, і ялинка їм заважатиме. Тож 6 грудня доволі бідненько прикрашене новорічне дерево «відкрили», влаштувавши свято, в якому взяли участь в основному учні угорської та словацької міських шкіл. Аж тоді вияснилося, що міських ялинок насправді буде дві, й 19 грудня традиційно запалають вогні ялинки на Театральній площі.
Мешканці Ужгорода такого ходу відверто не зрозуміли, жартували, що мер поділив населення міста на католиків і православних, кожним подарувавши окрему ялинку. Варто також згадати, що дерево на Театральній того року прикрасили роботами дітей, котрі мали виготовити новорічні прикраси, фантазуючи на тему янголів. Ідея ця виявилася теж не надто вдалою, бо ялинка з десятками білих янголів, які колихалися на гілках, виглядала навпаки дещо моторошно.
Додати їй патріотичних кольорів взялися активісти Євромайдану, котрі прикрасили низ дерева великими синьо-жовтими бантиками.
2014
А от ялинка 2014 року побила рекорди з переодягання. 15-метрове і дуже старе, 60-річне дерево, того року привезли з території Машинобудівного заводу. Встановили 3 грудня, аби на Мікулаша діти з угорської та словацької шкіл могли провести біля неї свою акцію малих Миколайчиків. Спершу дерево прикрасили іграшками зі старих запасів, не особливо дбаючи про його естетику. Вийшло це так жалюгідно, що ужгородці не могли стерпіти й наперебій критикували міську владу. Очільники міста присоромилися і вирішили ситуацію виправити, залучивши до процесу переодягання професіоналів – студію «Родзинка».
Дизайнери виготовили нові прикраси: таблички з надписами «добро», «віра», «мир», «Ужгород», «щастя» тощо; великі банти з мішковини, пінопластові сніжинки та сніговичків. Однак таке дизайнерське «вбрання» теж було не до смаку багатьом містянам, особливо не сподобалися їм банти з мішковини. Навіть з ілюмінацією тоді стався прокол, бо бажаючи підсвітити ялинку патріотичними кольорами, міська рада придбала жовті та сині гірлянди, однак повісили їх неправильно: зверху – жовті лампочки, знизу – сині. Втретє ялинку вже не переодягали.
2015
Наступного року міська рада урок засвоїла і придбала для новорічної ялинки нові прикраси. 15-метрову ялицю тоді теж привезли з території Машинобудівного заводу «Тиса», прикрасили її срібними, золотистими та синіми кульками, причому вперше відмовилися від уже звичної традиції прикрашати новорічне дерево роботами місцевих школярів. Гірлянди тоді теж оновили повністю, усі лампочки сяяли білою гамою кольорів.
Ну і, звісно, скандал – як без цього? Відзначилася мережа магазинів «Зіна», яка одного дня вирішила поставити столики під величезним парасольками просто біля ялинки на Театральній. Торгувати взялися, не маючи на це жодних дозволів. Після розголосу в соцмережах у міській раді відреагували і прибрали з Театральної неоковирні парасольки зі столами.
2016
На мою суб’єктивну думку, у 2016-му ялинка була найгарнішою за останні 10 років. Тоді дерево, привезене з Рахівщини, вирішили прикрасити у золотистих кольорах, золотистою була і святкова ілюмінація, що складалася з 11,5 тисяч лампочок. Саме дерево було не таким високим, як завжди, сягало лише 13 метрів, але мало гарну форму.
Вогні на міській ялинці того року запалили 19 грудня, традиційно у компанії Миколайчиків. А після того, ближче до католицького Різдва, вирішили святково прибрати ще одну ялинку – живу у сквері на площі Петефі.
2017
Витриманою в одній золотистій гамі головна новорічна ялинка Ужгорода була всього рік, у 2017-му до 400 золотистих куль докупили 150 червоних та ілюмінацію, яка блимала. 15-метрове дерево встановили на площі Театральній, вирубали його на приватному обійсті на вулиці Панькевича. Вогні на ній запалили 19 грудня, як завжди, в оточенні галасливого натовпу малих Миколайчиків.
2018
Ялинка 2018 року теж приїхала на площу Театральну з території Машинобудівного заводу «Тиса», де росла близько 50-ти років. 14-метрове дерево знову прикрасили по-іншому, використовуючи минулорічні золотисті та червоні кульки, а також докупивши сріблясті кульки, сніжинки та нові гірлянди. Святкову ілюмінацію ввімкнули 19 грудня, знову ж таки під час традиційної програми Миколайчиків. А відзначилися того року вандали, які за кілька ночей побили всі кульки, що висіли на нижніх гілках.
2019
Ну от ми і підійшли до цьогорічної ялинки, яку містові подарували жителі вулиці Кошута. 14-метрове дерево ужгородці наперебій назвали кривим, бо спершу його справді встановили нерівно, загрозливо нахиливши в бік будівлі лялькового театру. Хибу цю через деякий час виправили, а тоді прикрасили новорічне дерево пів тисячами кульок білого, жовтого, срібного, червоного кольорів та понад 400 метрами гірлянд. З незвичного варто відзначити майже весняну погоду, за якої проходило свято запалення вогнів 19 грудня.
Отакі вони були – ужгородські ялинки. То яка з них була найкрасивішою, на вашу думку?
З найкращими новорічними привітаннями усім читачам –
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»