Від того, що розповідає Валентин Бавровський, волосся стає дибки. Хвороба виробляє речі, що не вкладаються у голові медика з 30-річним досвідом роботи.
Каже, інфіковані помирають зі страхом та неминучістю в очах. COVID-19 – інфекція, яка прийшла у світ неочікувано і нажахала мільйони людей. Вона забирає життя не питаючи ні статусу, ні регалій. Їй байдуже скільки людині років, чи має вона родину, незавершені справи та жагу до життя. Пацієнти він COVID-19 – помирають страшно. Ні вони не корчаться від болю і не кричать в гарячці, вони просто дивляться на свого лікуючого лікаря очима повними страху, відчаю та розуміння неминучості.
І з кожним таким поглядом медик переживає власну драму. Трагедію, яка супроводжуватиме його протягом усього життя. Такі слова журналістам сказав направду героїчний чоловік. Це завідуючий реанімаційного відділення інфекційної лікарні Валентин Бавровський.
“За 30 років такого не бачив”
Все життя він присвятив медицині. За 30 років роботи в інфекційній лікарні врятував десятки життів та бачив не одну смерть. Каже, те, що відбувається з деякими пацієнтами, які потрапляють в реанімацію через коронавірус, не вкладається в голові. Стан погіршується різко, за 2-3 години. В багатьох відмовляють органи, починається сепсис, згорають легені. І весь цей час людина перебуває у свідомості та ясно розуміє, що от-от її серце зупиниться. За словами Валентина Бавровського, це не чергова страшилка чи якийсь фейк. Це хвороба, яку він досі не бачив. Досвідом роботи з хворими на COVID-19 лікар поділився, щоб кожен хмельничанин усвідомив небезпеку, не прогавив перші симптоми та відсунув якомога далі свій скептицизм. Фото Валентина Бавровського На початку я сам не усвідомлював наскільки все серйозно. Так було поки до реанімації не потрапив перший пацієнт із COVID-19. Він був важкий, із явищами дихальної недостатності, була двобічна пневмонія. А ми ще не знали, як правильно лікувати. Протоколи МОЗ мінялися через 2-3 дні. Головне було правильно надати респіраторну підтримку. Він, на щастя, не був на апараті ШВЛ. Рятували сильними антибіотиками. Тиждень він пролежав в реанімації. Коли цього чоловіка переводили до палати – свято було в усього персоналу. Ми раділи, як діти, – каже медик. За час пандемії до реанімаційного відділення інфекційної лікарні потрапило 24 пацієнти.
Більшість щасливо побороли COVID-19.
Однак у 7 випадках, попри всі старання медиків, пацієнтів не вдалося врятувати. За словами завідуючого реанімаційним відділенням, були серед них випадки, які він досі не може збагнути. Здавалося б, людина не мала супутніх патологій, була молода та здорова, а її життя обірвалося за кілька годин. А ті, хто надходив до медзакладу вкрай важкі із купою хвороб, вже давно вдома. 7 померлих – це дуже серйозний показник. Серед них були різні пацієнти. Одні надходили надто пізно, бо ставилися до перших симптомів скептично. Застуда, то й застуда. Нікуди не зверталися, а хвороба ця діє підступно. Коронавірус на звичайну застуду дуже схожий. Основний симптом – це температура. Вона не обов’язково має бути висока. Буває субфебрильна, якщо тримається протягом кількох днів і не падає, це привід, для огляду у сімейного лікаря.
Обов’язково треба дзвонити на “103”, коли до температури додалася ще й задишка. Якщо важко дихати, не варто зволікати. Бо далі стан погіршується різко. На 7-10 день хвороба прогресує і з’являється запалення легенів. До симптомів можна віднести сухий кашель, він з’являється не відразу, біль за грудиною та слабке сечовиділення, – розповідає Валентин Бавровський.
“Стан погіршується за 2-3 години”.
За словами лікаря, критичний розвиток хвороби призводить до смерті. Перед нею всі пацієнти перебувають у свідомості. Декому навіть стає краще і він починає самостійно дихати, але це все обман. За кілька годин такого пацієнта не стає. Критичний розвиток хвороби супроводжується інфекційним шоком та сепсисом практично всіх органів та систем. До смерті приводить поліорганна недостатність. Стан може погіршитися за 2-3 години. Від середньої важкості до вкрай важкого. Ми робимо знімок, а там легень немає, над ними туман. Підключаємо до ШВЛ, робимо все, але допомогти вже не можемо. І при цьому до останньої хвилини пацієнти у свідомості і зі страхом смерті в очах. Вони все розуміють, всі ж дорослі люди помирають. Кажуть, що хвороба забирає лише тих, кому за 80. Це не правда. Наймолодші пацієнти, які померли у нас – 44, 47 років. Буває, що жодних супутніх хвороб, не запущені і летальний випадок. Хвороба досі не вивчена і не зрозуміло чого так. За критичного розвитку страждають всі органи: серце, підшлункова, нирки. Органи просто відмовляють, – каже медик. Найчастіше, за словами медика, до його відділення потрапляли пацієнти з COVID-19, які мали цукровий діабет та ожиріння. У зоні ризику – пацієнти із серцевими та дихальними хворобами. Таких доводиться лікувати довше. На щастя, в більшості позитивний результат і пацієнти, хоч і довше, але все ж таки одужують.
У половини, а то й більше – був цукровий діабет. Практично в усіх було ожиріння 2-3 степені. В декого траплялися серцеві хвороби: гіпертонія, ішемія, стентування, після інсультні та після інфарктні хворі. Також у кількох пацієнтів була бронхіальна астма. Це не означає, що всі були на межі життя та смерті. Просто їх доводилося довше лікувати. У нас були випадки, коли в реанімації людина була два тижні із супутніми хворобами, і її вдалося витягнути. Тому ще раз зазначу, що хвороба не передбачувана і її дія незрозуміла, – розповідає лікар.
“З кожною смертю пацієнта вмирає лікуючий лікар”
Все, що Валентин Бавровський побачив за час роботи із хворими на коронавірус, залишиться в його пам’яті назавжди. Каже, що кожного разу доводиться переборювати страх та заходити до палати з посмішкою, адже таке покликання він обрав для себе сам і ще жодного разу не пошкодував, що носить звання лікаря. Щоразу перед входом у палату я відчуваю страх. По-іншому і бути не може, адже ти йдеш у вогнище, де можеш заразитися. Звісно ми маємо костюми, знаємо, що захищені, а підсвідомість видає свої картинки. Але таке покликання ми обрали. Хтось повинен це робити. А ми вже готові спеціалісти, підготовлені та навчені до цього, тому хто, як не ми. Єдине з чим важко змиритися, це летальні випадки. Дуже боляче бачити смерть твоїх пацієнтів. Колись давно один старий лікар сказав: “З кожною смертю пацієнта вмирає лікуючий лікар” – саме так це переноситься. Коли на твоїх очах у свідомості не стає людини – погано всім навколо. Слава Богу, ще не було у нас дитячих смертей. Тоді не знаю, якби працювали далі. Смерть пацієнта відкладає відбиток на весь колектив. Плачуть і дівчата медсестри, і санітарки. Це не передати словами, – зазначає реаніматолог. Кожен робочий день лікаря завершується душем та ретельною дезінфекцією. В лікарні він має змінний одяг, у якому виходить з медзакладу. А кожні 5 днів медикам проводять ПЛР-тести. Адже вдома на декого чекають близькі. Кожного дня сім’я проводжає мене з трепетом в серці та надією, що все буде добре. Бояться і хвилюються, а як по іншому, таке життя, – каже Валентин Бавровський. Багато лікарів та медсестер інфекційної, за словами Валентина Бавровського, відправили дітей, чоловіків чи дружин до родичів у село і живуть самі. Практично не виходять з дому, а іноді й ночують на робочому місці. Чоловік з нетерпінням чекає того дня, коли пандемія буде далеко позаду. Також закликає усіх хмельничан берегти своє здоров’я, вчасно звертатися до медиків і цінувати кожну хвилину з сім’єю.