В неділю у закарпатському селі Чорна Тиса священник Свято-Успенського храму (УПЦ МП) не дозволив занести тіло загиблого молодого хлопця Дмитра Стасюка до церкви перед погребінням, як заведено у гуцулів. Про це повідомляє журналістка Тетяна Когутич.

– Те що це не по-божому, ані навіть не по-людськи – тут кожен скаже. Я долучаюся до розголосу цієї ситуації ще й тому, щоб більше таке не траплялося, – зазначає журналістка.

Дмитро Стасюк із Чорної Тиси – хлопець, якому від 7 жовтня 2022 року назавжди 26. У цей день молодший сержант, командир бойової машини зенітного ракетного взводу підрозділу 128 бригади, загинув. На момент повномасштабного вторгнення він був у Чехії, але повернувся в Україну і пішов до війська. Раніше був контрактником, служив у ЗСУ, був в АТО. Ховали його щойно 16 жовтня у Чорній тисі, це Рахівщина, закарпатська Гуцульщина.

На Закарпатті священник Московського Патріархату не дозволив занести тіло загиблого молодого Воїна 128 Бригади до церкви перед погребінням (ФОТО)
Фото – Тетяна Когутич

Зі слів брата загиблого, сім”я не схотіла, аби Дмитра відспівував місцевий священник. Його попередили про те, що на чин похорону запросили інших отців із сусіднього Ясіня, де є парафії Української православної церкви.

“Мені перед похороном зателефонував голова, просив попередити священника, що ховатиме не він. Я подзвонив і сказав,мов, отець Віталій, так і так, на похороні у Дмитра правитимуть українські. А він мені на те: “А я що, москальський?” та й виключив телефон.”- розповідає брат загиблого Ярослав.

Далі за словами брата, отець Віталій більше не брав слухавки і ні з ким не спілкувався.

На похорон Дмитра Стасюка зійшлося дуже багато людей – було зо 5 сотень, і з Чорної Тиси, і з Ясіня, каже волонтерка, з якою я розмовляю щодо цієї ситуації. За традицією, перед тим, як погрібати тіло, у гуцулів у Чорній Тисі заведено заносити його до церкви.

“Тим більше, що це – герой, військовий, що віддав життя на війні за Україну. Але коли процесія підійшла до воріт церкви, представник церковної двадцятки вийшов, став на воротах і сказав, щоб несли в обхід. Там було дуже багато людей, були вчителі, місцева інтелігенція – вони пройшли на церковне подвір”я, але виявилося, що двері до храму закриті зсередини. Там знаходилися старші бабки, вони визирали з вікон. Тоді тіло Дмитра в труні поклали просто перед входом до храму, відспівали і потім вже так понесли на кладовище,” – розказує вона.

“Нам потім розказали, що священник сильно образився, що його не запросили хоронити Дмитра Стасюка і що начебто саме він сказав не пускати до храму. Ну а вже інші люди виконали вказівку. Те, що родина не схотіла цього отця на похороні – можна зрозуміти, бо їхнього сина і брата вбила росія.” – каже волонтерка.

Вона каже, що і Стасюки, і місцеві жителі цю ситуацію не хочуть лишити просто так – тому звернулися до мене по розголос.

“Ми публікували дописи про це у місцевій рахівській групі, але їх забанили буквально за дві години” – каже жінка.

Брат загиблого каже, що родина також не лишатиме справу.

“Ми звертатимемось в СБУ з цього приводу, треба зібрати під заявою 10 підписів – думаю, у нас їх збереться більше” – каже Ярослав.

Сьогодні за Дмитром Стасюком якраз 9 днів.

Усі, хто дочитав до цих слів – поставте свічку за упокій його душі і щиро помоліться. І подякуйте – йому за служіння, а родині за те, що виховали такого сина України. І – вибачтеся перед рідними і перед його світлою пам”яттю ті, хто має.

– Щиро бажаю, хай кожен, хто прочитає це, зробить усе можливе, аби такого на Закарпатті – і поза ним також – більше ніколи не повторилося, – підсумовує Тетяна Когутич.

Залишити відповідь