До зимових Олімпійських ігор-2022, які відбудуться у Пекіні, залишається все менше часу. Вже вкрило снігом передмістя китайської столиці Чжанцзякоу, яке прийматиме на Олімпіаді змагання з лижних гонок, лижного двоборства, біатлону, стрибків з трампліна та фрістайлу. Україна увосьме братиме участь у зимовій Олімпіаді. Очікується, що майже 50 наших спортсменів змагатимуться у 12 видах спорту.
Та чи знаємо ми, хто з уродженців земель, що входять до складу сучасної України, першим вистартував на зимових Олімпіадах? У Вікіпедії пишуть, що таким міг бути львів’янин Степан Вітковський. 1924-го року, під час Ігор у французькому Шамоні, він виступав у складі збірної Польщі у лижній гонці на 50 км.
Але цікаву інформацію знаходимо на сторінках часопису Товариства друзів Підкарпатської Русі, що видається у Празі. У 4-му номері журналу за 2020 рік під однією з фотографій підпис: – “Кращі лижники-марафонці Чехословацької Республіки перед стартом на найдовшій 50-кілометровій дистанції. Олімпійські ігри, Шамоні, лютий 1924 року. Ліворуч Стефан Гевак (русин з Підкарпатської Русі)…”. Фото ілюструє статтю під назвою “Що спільного у чеських олімпійців з Підкарпатською Руссю…”, в якій автор Владімір Запотоцький пише: – “Стефан Гевак народився 1896 року в Мукачеві. У 1924 в Шамоні “підганяв” тоді неперевершених скандинавів на довгих 50-ти і 18-кілометрових лижних дистанціях. Міг поїхати й на Олімпіаду 1928 року, відібрався, але від участі відмовився: сказав, що є вже занадто старим. У 1930-х роках двічі був суддею популярних лижних змагань у Воловці”.
Несподіване твердження (щодо мукачівського походження Гевака), адже на сторінці Олімпійського Комітету Чеської Республіки вказано, що Степан Гевак родом з Їлемніце. В той же час 74-річний Владімір Запотоцький є відомим дослідником історії спорту, автором чисельних книжок з історії празького спортклубу “Славія”. Тож, користуючись можливістю через редакцію, я запитав якими джерелами послуговувався пан Владімір, стверджуючи це?
– “Відомості про те, що Степан (Стефан, Штепан) Гевак (чеською Štěpán Hevák) народився у Мукачеві, а в Їлемніце, куди його батьки невдовзі переїхали, того ж року був похрещений як Степан, я знайшов у архівах багатолітнього голови Союзу лижників Чехословацької Республіки (у 1932-1948 роках) Антоніна Яуріса, – відповів Владімір Запотоцький, – та у особистих спогадах Йозефа Нємецького – члена олімпійської збірної 1924 року та близького друга Гевака. Кілька згадок про це є й у Щорічниках празького клубу “Славія” за 1929-1938 роки плюс у збірнику за 1941-1945 (автори текстів Антонін Яуріс, на той час він очолював ще й лижне відділення “Славії”, та редактор Йозеф Лауфер). Організатор численних зимових спортивних заходів Мілослав Славік-Татранський – відомий журналіст, літописець та архівіст “Славії”, що разом зі Степаном Геваком брав участь в організації лижних змагань у Воловці, також згадував про цей факт.
Гевак був відмінним спортсменом, інструктором, спортивним функціонером і організатором. Перших вагомих результатів досяг шістнадцятирічним підлітком у 1912 році на місцевих лижних гонках у Валтержице, де він жив із батьками. Був членом місцевого спортклубу “Сокіл”. Ще юніором змагався у всіх тоді існуючих дисциплінах лижного спорту і неодноразово перемагав навіть старших за себе суперників. З 1920 року вже виступав у складі національної збірної. До Олімпіади в Шамоні встиг стати кількаразовим чемпіоном Чехословаччини, вдало виступав й на міжнародних змаганнях”.
30 січня 1924 року у Шамоні-Мон-Блан проводилася 50-кілометрова лижна гонка з дійсно вимогливим перепадом висот 820 метрів. Змагання розпочиналися о 8.37 ранку. 33 лижники стартували на висоті 1400 метрів з інтервалом в одну хвилину на одноколонній трасі для класичного ходу.
На сайті kralovedvorsko.cz є спогади Олдріха Колара (1898-1985), який був учасником тих змагань: – “Це була перша лижна гонка Олімпіади. Дистанцію долали по замерзлому крижаному снігу. Степан Гевак, Йозеф Нємецьки, Антонін Готштейн і я – всі на лижах довжиною 235 см. Перші 10 кілометрів дистанція плавно підіймалася вгору, було лише декілька невеликих спусків. Потім почався стрімкий підйом – понад 300 метрів набору! На найвищій точці цього підйому (1820 м) був сильний вітер. Там у будці, такій як ті, що їх уживають військові на варті, стояв чоловік; він просто просунув руку у злегка відчинені двері і подав пляшку теплого чаю. Далі одразу ж пішов карколомний спуск по заледенілому снігу. Надалі лижня йшла переважно високим лісом. Приблизно на півдорозі стояв Карел Яролімек, який дав мені половину апельсина, це був весь перекус і напої за 50 км. На 40-му кілометрі я, і ще кілька інших учасників поруч, були вже настільки виснаженими, що довелося відпочивати. Ми сиділи, а француз пішов до найближчої хати і приніс кожному по скибці хліба. Цього було достатньо, щоб ми змогли завершити гонку. У повному складі закінчили змагання лише три держави – норвежці, що зайняли місця від першого по четверте, італійці (9-10-11-13 місце) і чехословаки (12-14-17-19)”.
Кращий результат в чехословацькій збірній показав саме Степан Гевак – спортсмен тендітної статури. З-за своєї невеликої ваги він мав величезну проблему на тривалому спуску між 20 і 24 км перегону, де на льодистому снігу ще й доводилося долати опір сильного вітру. Львів’янин Степан Вітковський, що виступав за збірну Польщі, зайняв 21 місце.
За три дні після виснажливої гонки на 50 км відбулася гонка на 18 км з перепадом висот “лише” 170 метрів. І знов Гевак був кращим у команді, фінішувавши 17-м.
Після Олімпіади Степан Гевак продовжував успішно виступати у національних чемпіонатах, останнім активним роком для нього в категорії найсильніших став 1929-й, коли він виборов 6 нагород.
Пізніше, щоби працювати за фахом, він поїхав до столиці, де співпрацював переважно з найбільшим у Празі лижним відділенням спортклубу “Славія”, в якому тоді було чимало функціонерів національної федерації. Брав активну участь в організації змагань і з інших видів спорту. У 1929-1936 роках його прізвище зустрічалося серед членів оргкомітетів хокейного турніру Кубок Татр, Гран-прі Чехословаччини з гірських лиж, міжнародних лижних змагань у Попраді і Татранській Ломниці, сокольських лижних змагань у Воловці в 1933 тa 1935 роках.
Як повідомляв “Сокольський вісник”, у крайових змаганнях, що проходили у Воловці 25 та 26 лютого 1933 року, брали участь команди 4-х військових частин та 9 сокольських клубів з Берегова, Воловця, Хуста, Мукачева, Перечина, Ужгороду, Рахова, Солотвина і Сваляви, а також представники воловецького та ужгородського туристичних клубів. Більшість нагород вибороли мукачівці. Не менш масовими були й лютневі змагання 1935 року поблизу Скотарського, на які окрім закарпатських прибула й 200-особова команда зі Львова.
Основну увагу Степан Гевак приділяв підготовці молоді та організації для неї змагань. Подальші плани змінилися з розпадом країни і нацистською окупацією Чехії. Наприкінці весни 1941 року він повідомив керівництву Союзу лижників Чехії про свою відставку за станом здоров’я. Після цього його спортивний слід зникає. Був одружений, разом з молодшою за нього на 15 років дружиною Франтішкою (1911-1979) виховували двох дітей.
Помер у 1944-му у Празі у віці 48 років.
Наша довідка:
Вперше зимові види спорту (фігурне катання та хокей) були представлені в Антверпені (Бельгія) на літніх Олімпійських Іграх 1920 року. На сесії Олімпійського конгресу, що відбулася в червні 1921-го, Міжнародний Олімпійський Комітет вирішив провести “Міжнародний тиждень зимових видів спорту, як частину святкування Ігор VIII Олімпіади 1924 року в Парижі”.
Змагання проходили на французькому гірському курорті Шамоні-Мон-Блан з 25 січня до 5 лютого 1924 року. 258 спортсменів із 16 країн світу змагалися у дев’яти видах спорту: лижних перегонах, стрибках на лижах, північному двоборстві (поєднанні лижних гонок зі стрибками з трампліну), бобслеї, керлінгу, хокеї, фігурному та швидкісному катанні на ковзанах, і гонці військових патрулів (свого роду біатлон). Тиждень зимових видів спорту пройшов настільки успішно, що вже наступного року МОК вирішив офіційно створити зимові Олімпіади, заднім числом надавши змаганням у Шамоні титул Перших зимових Олімпійських ігор.
Олександр Цепурдей,
тренер мукачівського КСО “Товариш” Фотографії з архіву В.Запотоцького та відкритих джерел в Інтернеті