Антикорупціонери та екоактивісти вже не один рік б’ють на сполох з приводу варварської незаконної вирубки лісу на Закарпатті, яка б’є і з економіки, і з екології України. Проте масштаби незаконної діяльності “лісової мафії” регіону лише зростають. Не змінило ситуацію навіть повномасштабне вторгнення Росії. Швидше навпаки – у час, коли вся увага в країні зосереджена на опорі російської агресії, ділки “лісової мафії” діють дедалі відверто. Повідомляє delo.ua
Яскравим прикладом є нещодавня справа директора Великобичківського лісомисливського господарства (ЛОХ) Юрія Сойми. У березні цього року Державне бюро розслідувань вкотре зацікавилося діяльністю Сойми, якого запідозрили у скоєнні злочинів одразу за кількома статтями. Це і розкрадання коштів у великих розмірах групою осіб і службове підроблення документів, і зловживання службовим становищем.
Здавалося б, подібне мало б стати як мінімум кінцем перебування на посаді для будь-якого чиновника, але не у випадку з “лісовою мафією”. За довгі роки роботи Сойма вибудував у себе в лісгоспі зухвалу схему незаконної вирубки та продажу лісу, до якої залучив як рядових співробітників свого лісогосподарства, так і вищих чиновників, що став практично “непотоплюваним”. Суд визначив для Сойми запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що втім, не завадило йому і далі продовжувати свої справи.
На спробу ДБР притягнути його до відповідальності, Сойма відповів організованим залякуванням усіх, хто давав проти нього та його групи свідчення. Як результат – розслідування заглухло і про його результати навіть за півроку нічого не відомо.
Однак, щоб зрозуміти, як так вийшло, що Юрій Сойма з керівника державного підприємства став фактично місцевим феодальним князьком, треба простежити весь його трудовий шлях на посаді директора Великобичківського ЛОХ.
Депутат Рахівської райради стверджує, що браконьєр підстрелив мисливця
Юрія Сойма було призначено директором Великобичківського ЛОХ ще у 2014 році і відразу ж почав вибудовувати схему незаконної вирубки та продажу лісу. Ключову роль у цій схемі стали грати: його рідний брат Степан Сойма, який є власником лісообробного підприємства, і який, як стверджують місцеві жителі, отримує елітні лісові породи за дуже вигідними цінами; племінник Юрія Сойми Обриський С.В, який обіймає посаду лісничого Верхньо-Водянського лісництва; головний інженер Великобичківського ЛОХ Дем’янчук М.В.; рідний син Юрія Сойми – Сойма Юрій Юрійович, який обійняв посаду майстра транспортно-ремонтного цеху, але за фактом, використовуючи родинні зв’язки, керував цехом. Сьогодні ж син Юрія Сойми обіймає посаду директора ДП “Хустське ЛОХ”.
Зрозуміло, до схеми залучено і багато інших людей, як на низовому рівні – робітники, лісничі тощо, так і в органах влади Рахівського району, а пізніше територіальної громади, правоохоронних органів тощо. Завдання останніх – прикриття незаконної діяльності у лісогосподарстві.
Таким чином, оточивши себе родичами та довіреними особами, та звільнивши з лісогосподарства всіх, хто не погоджувався з його стилем керівництва та незаконною діяльністю, Юрій Сойма налагодив роботу, яка приносила учасникам схема величезні доходи. Головні напрямки незаконної діяльності – неофіційна вирубка та продаж карпатського лісу через пов’язані фірми, продаж фірмі свого брата високоцінних порід дерева під виглядом та за цінами тріски та некондиції, а також постачання тим фірмам, які законно виграли аукціон із закупівлі цінних порід лісу, дешевших та низькоякісних порід із великою затримкою.
Зрозуміло, незаконна діяльність такого масштабу просто не могла залишитись непоміченою ні громадськістю Рахівщини, ні правоохоронцями, ні журналістами. І буквально з перших місяців роботи Юрія Соми на посаді директора до нього виникло багато питань.
Президента України просять звернути увагу на лісового князька з Рахівщини
Вже у квітні 2014 року щодо Сойми правоохоронцями було складено адмінпротокол за фактом конфлікту інтересів. На думку Закарпатського управління боротьби з організованою злочинністю, Юрій Сойма діяв на користь свого близького родича – рідного брата, і не повідомив до Обласного управління лісового та мисливського господарства про можливий конфлікт інтересів відповідно до вимог закону. Втім, Сейму протокол підписувати відмовився, а абсолютно очевидний конфлікт інтересів не визнав, стверджуючи, що його просто “кошмарить УБОЗ”. Завдяки заступництву своїх вищих покровителів жодних наслідків для перебування на посаді цей факт не мав.
Тим часом населення Великого Бичкова, обурене масштабами незаконної вирубки лісу, знищенням лісів та діяльністю Сойми та його родичів, організовували акції протесту, перекривали дороги для лісовозів та скаржилися до всіх інстанцій. У 2016 році Сойма став головним героєм журналістського розслідування програми “Правда” на каналі ICTV. Журналісти-розслідувачі також звернули увагу на явну невідповідність способу життя Юрія Сойми та інших співробітників Великобичківського ЛОХ з їхніми офіційними доходами. Зарплата Сойми на посаді директора на той момент становила близько 12 тис. гривень, тоді як мешкав він у розкішному особняку і користувався благами, явно недоступними людині з такими доходами.
Однак і в цьому випадку жодних наслідків для Сойми цей скандал не мав. Дійшло до того, що корупційна діяльність директора лісгоспу вийшла на міжнародний рівень. У 2020 році вийшло розслідування британської неурядової організації Earthsight, яка довела, що меблевий гігант IKEA використав для свого виробництва незаконно видобуту на Великобичківському ЛОХ деревину.
Втім, окрім корупційних схем у роботі Сойми вистачає приводів для його, як мінімум, звільнення. Це і кадрові махінації, і порушення законодавства з охорони праці, порушення податкового законодавства, і незадовільні результати аудитів. Всі ці дані легко доступні в реєстрі судових рішень щодо адміністративних правопорушень .
Настільки відверті зловживання Соми призвели до того, що в 2020 році в Державному агентстві лісових ресурсів вирішили, що для “очищення галузі” від Соми просто необхідно позбутися. Однак звільнити ватажка “лісової мафії” виявилося дуже непросто. Керівництво Рахівського району просто відмовилося узгоджувати рішення Держагентства про звільнення Сойми. На два листи Держлісагентства від 27 січня та 5 лютого 2020 року з пропозицією звільнити Сойму Рахівська РДА двічі відповіла відмовою.
“Лісові” царьки Закарпаття приховують інформацію про вирубки (ДОКУМЕНТ)
У таких умовах Держлісагентство 12 лютого 2020 року було змушене звільнити Сойму із формулюванням “у зв’язку із завершенням терміну дії контракту”. Проте, навіть у такій ситуації Сойма відмовився йти з “хлібного місця”, придумавши та реалізувавши ще одну відверто незаконну схему.
По-перше, Сейм із задіяних у його схемі співробітників Великобичківського ЛОХ організував акцію протесту, яка просто не пустила на територію лісгоспу призначеного т.в.о. директора Василя Теличука. При цьому учасники акції від імені “трудового колективу” вимагали покласти обов’язки директора на звільненого Сойму. Протестувальників “трудового колективу”, багато з яких, як розповідають місцеві жителі, були просто залякані Соймою та його соратниками загрозою звільнення з підприємства, підтримали деякі пов’язані із Соймою депутати райради. В результаті Теличук так і не обійняв посаду і після звільнення Сойми крісло директора виявилося порожнім.
По-друге, Сойма заднім числом звільнив з посади головного лісничого лісгоспу Ясінчака. Р.В., і відразу після свого звільнення з посади директора обійняв вакантну посаду головного лісничого. Наказ на призначення Сойми головним лісничим підписав головний інженер підприємства Дем’янчук. В результаті вийшло цілковите правове свавілля. За статутом першим заступником директора Великобичківського ЛОХ є саме головний лісничий. На момент призначення на цю посаду Сойми призначений Держлісагентством в.о. директора Теличука було фізично не допущено до виконання своїх обов’язків, а звільненого з посади директора Сойма на посаду головного лісничого призначив головний інженер, який є нижчим за рангом посадовцем, ніж власне головний лісничий. За такою логікою міністрів у нашій країні можуть призначати прибиральниці в міністерстві.
Як би там не було, Юрій Сойма нехай і явно незаконним способом зберіг за собою повну владу над Великобичківським лісгоспом, який, мабуть, уже давно вважає своєю особистою вотчиною. Зрозуміло, що всі незаконні схеми, відпрацьовані Соймою, продовжили працювати й надалі. Та й повномасштабна російська агресія стала для Сойми чудовим прикриттям його незаконного бізнесу.
Під час війни Юрій Сойма разом із головним інженером Дем’янчуком та лісничим Ясинчаком розгорнув особливо активну діяльність. За наявною у правоохоронців інформацією, вони створили розгалужену мережу розкрадання та збуту дров та ділової деревини. Так дрова лісгосп виписував безкоштовно на підставних осіб, а потім реалізовував мешканцям сіл за завищеними цінами.
Крім того, через фірму брата Юрія Сойми та за сприяння групи лісничих лісгосп продавав ділову деревину під виглядом дров’ятника, отримуючи на кожному кубометрі такої сировини понад 1000 грн доходу. Також братові Юрія Сойми щодня лісгосп відправляв кілька лісовозів, використовуючи кілька разів одні й ті самі документи та бирки маркування. Внаслідок такої діяльності Сойми та її партнерів держава зазнає кілька сотень тис. грн збитків на місяць. У рік вартість розкраденого обчислюється мільйонами. Все це робилося практично відкрито, оскільки Сойма вже повністю повірив у свою безкарність.
Тим не менш, у березні ДБР пред’явила Соймі підозру, а в жовтні цього року два кримінальні провадження щодо Юрія Сойми та його соратників були направлені до суду. При цьому місцеві активісти впевнені, що насправді доказів зловживань Сойми є набагато більшими, ніж вдалося зібрати ДБР.
Закарпатська лісова “мафія” відвойовує позиції на Рахівщині (документ)
Незважаючи на те, що справи вже направлені до суду, а схеми, що ним реалізуються, в деталях відомі не тільки ДБР, а й більшості місцевих жителів, Юрій Сойма все ще впевнений у тому, що його покровителі в обласній та українській владі допоможуть йому і цього разу. уникнути відповідальності. Та й сам він намагається, використовуючи свій вплив у Великому Бичкові, залякати всіх можливих свідків.
Залишається сподіватися, що хоча б за умов воєнного часу правоохоронці та суд знайдуть управу на чиновника, чия незаконна діяльність вже давно очевидна для всіх на Закарпатті.
Дмитро Філіпенко
Позаштатний кореспондент Delo.ua