Чому ж в Європі, незважаючи на безліч нових заражень, зараз майже ніхто не вмирає від COVID-19? Причин тут відразу кілька, і вони зовсім не тривіальні Про це пише Семен Єсилевський.
У всьому світі, починаючи з кінця липня, спостерігається зростання захворюваності ковідом, який вже офіційно визнали другою хвилею епідемії. Вона має цілий ряд значних відмінностей від першої хвилі, що бушувала з березня до травня.
В Україні теж постійно говорять про «другу хвилю», хоча якраз для України ніякої другої хвилі немає. І справа навіть не в тому, що у нас захворюваність ніколи толком не падала до фонових значень, а в тому, що у нас і близько немає тих ознак, які відрізняють другу хвилю від першої. Давайте розбиратися докладніше.
Що вважати другою хвилею?
Давайте подивимося на графік числа нових випадків на добу для Іспанії:
Фото: За даними автора
Чітко і однозначно видно, як пік першої хвилі, починаючи з середини травня, перейшов у повільну фонову захворюваність на рівні близько 300-400 осіб на день. 400 осіб — це все одно досить багато, але ключовим тут є не абсолютна кількість, а динаміка. Це число ніяк не змінювалося півтора місяця, аж до початку липня. Хвороба не поширювалася, але і не зникала повністю, тобто репродуктивне число дорівнювало одиниці. Починаючи з середини липня рвонуло, число випадків бадьоро полізло вгору і вже перевалило за 8000 на день, наближаючись до весняного максимуму. Це і є друга хвиля.
Аналогічна картина спостерігається для більшості країн, де навесні був дуже сильний сплеск з десятками тисяч випадків на день і великою смертністю. Ось так, наприклад, зараз справи у Франції:
Фото: За даними автора
Картина така ж, як у Іспанії, але захворюваність зараз навіть вище, ніж була у квітні.
А тепер давайте подивимося на графіки смертності — число померлих від COVID-19 за добу для Іспанії та Франції:
Число летальних випадків на день для Іспанії / Фото: За даними автора
Число летальних випадків на день для Франції / Фото: За даними автора
І тут нас чекає головний парадокс: число нових випадків вже досягло або навіть перевищило значення весняного максимуму, але нових смертей практично немає! Число летальних випадків якщо і збільшилося, то дуже мало: в Іспанії 30-35, у Франції 15-20 на день, причому без тенденції до збільшення пропорційне числу нових хворих.
Саме з цим пов’язаний той факт, що Західна Європа не поспішає з новим локдауном і взагалі досить байдуже реагує на, здавалося б, жахливу статистику нових випадків. Чому так виходить ми розглянемо трохи пізніше, а поки давайте подивимося на Україну:
Число нових випадків в Україні / Фото: За даними автора
Число смертей на день в Україні / Фото: За даними автора
Разючу відмінність від західних країн видно неозброєним оком. Ніякого весняного максимуму у нас не було і в помині. Був досить плавний підйом, який мляво йшов з невеликими коливаннями туди-сюди, починаючи з кінця березня і аж до середини липня. З кінця липня зростання різко прискорилося. Кількість смертей теж повільно зростала, демонструючи незначні коливання, і точно так само почала злітати з прискоренням з кінця липня.
В Україні ніколи не було стабілізації епідемічного процесу на фоновому рівні, тому ні про які першу або другу хвилі у нас говорити просто не можна. Наша хвиля перша і вона ж єдина, ніяких окремих фаз у ній виділити не виходить.
Також дуже прикро те, що у нас йде різке збільшення смертності, тоді як в країнах з цією другою хвилею смертність залишається практично на рівні фону.
Чому в Європі перестали помирати?
Так чому ж в Європі, не дивлячись на безліч нових заражень, зараз майже ніхто не вмирає від COVID-19? Причин тут відразу кілька, і вони зовсім не тривіальні.
Причина 1: обсяги тестування
У всіх європейських країнах обсяги тестування, в порівнянні з весною, зросли в десятки разів. Франція, наприклад, стабільно робить півмільйона тестів на тиждень. Це автоматично означає, що виявляється дуже багато легких і безсимптомних випадків, які навесні просто не потрапляли в статистику, оскільки тестування було строго зарезервовано для хворих з явними симптомами, медиків і працівників критичної інфраструктури.
Зараз у Франції тестують всіх бажаючих, повністю безкоштовно і без направлень. Це дуже сильно підвищує охоплення. Грубо кажучи, якщо навесні виявлялося, умовно, 10% від реальної кількості випадків, то зараз — 50%, причому з них набагато більший відсоток легких, які не вмирають.
З огляду на це можна сказати, що реальна висота першої хвилі була разів у 5-10 вище, ніж на графіках і друга хвиля в реальності до неї ще й близько не дотягла.
Ця особливість добре ілюструється даними по США:
Covidtracking.com / Фото: Дані по США. Зліва направо: загальне число тестів, нові випадки, число госпіталізованих, нові смерті
Дуже добре видно, що пік другої хвилі вище першого, але при цьому і обсяги тестування в цей період були набагато вище. Якщо поділити всі графіки на число тестів у відповідний період, то, наприклад, питоме число смертей під час другої хвилі буде набагато (раз у 5) менше ніж під час першої.
Причина 2: демографія
Летальність COVID-19 дуже сильно залежить від віку хворих і наявності у них хронічних захворювань. Основна група ризику — старі люди з купою вікових болячок. Як би цинічно це не звучало, але велика частина людей похилого віку, у яких «ледве-ледве душа в тілі», і які, в силу різних причин, мали дійсно високі шанси заразитися COVID-19, вже померли від нього навесні. Решта людей з груп ризику або завжди вели замкнутий спосіб життя і не мали великих шансів заразитися, або зараз стали набагато обережніше.
Величезну роль зіграло і оперативне закриття навесні шкіл і університетів. Молодь, відправлена по домівках, хворіла досить рідко. З одного боку, це добре, але з іншого — загальна летальність сильно підвищилася через те, що підхоплювали вірус в основному люди середнього та старшого віку.
Після скасування локдауну і поступового відкриття розважальних закладів молодь повернулася до звичного способу життя і стала новим локомотивом епідемії: молоді стали хворіти набагато більше, але вони від COVID-19 практично не вмирають.
Причина 3: суперрозповсюджувачі
Досі мало зрозумілий фактор впливу на епідемію суперрозповсюджувачів. За багатьма моделям виходить так, що COVID-19 поширюється в основному кластерно, всередині певних «соціальних бульбашок». Люди з різних бульбашок мають вкрай невеликі шанси тісних контактів один з одним. Наприклад, офісний менеджер, що їздить в метро і живе в режимі «дім-робота-дім» не має шансів заразитися від мажора в ламборджині, тусуючись у клубах і заміських елітних лазнях.
Вважається, що суперрозповсюджувачі — це люди, які живуть відразу в декількох соціальних бульбашках і активно переносять вірус між ними. Якщо ця гіпотеза вірна, але таких людей апріорі не може бути дуже багато і можливі два діаметрально протилежні варіанти:
— Більшість розповсюджувачів перехворіли навесні і зараз вже безпечні і не впливають на епідемічний процес.
— Більшість розповсюджувачів навесні вимушено сиділи в карантині, а зараз взялися за свою чорну справу.
Що саме відбувається зараз — незрозуміло, але не виключено, що поведінка суперрозповсюджувачів сильно впливає на відмінності другої хвилі від першої.
Причина 4: кількість ліжок
Практично всі країни Європи з весни значно збільшили кількість лікарняних ліжок з доступом до кисню та апаратів ШВЛ. Це дозволяє уникнути ситуації колапсу лікарень, яка була, наприклад, в італійському Бергамо. Хворі, яким потрібен кисень, перестали помирати в лікарняних коридорах в черзі на ШВЛ і загальна летальність COVID-19, природно, впала.
В Україні ж гроші коронавірусного фонду розтратили на ремонт доріг і премії співробітникам МВС. Результат додумайте самі.
Причина 5: розумні підходи до лікування
Ніяких специфічних ліків від COVID-19 досі немає (і,найімовірніше, ніколи не буде), але за минулі місяці лікарі навчилися розумно підходити до лікування, не впадаючи в крайності і не пробуючи навмання що попало.
Протоколи в Європі зараз виглядають цілком адекватно. З них давно викинули антиретровірусні препарати і гідроксихлорохін, які показали неефективність або навіть небезпеку для хворих. Для важких хворих почали застосовувати дексаметазон і подекуди переливання конвалесцентної плазми видужалих, що знижує летальність десь на 10-15%. Разом з відсутністю первісної паніки і збільшенням числа добре обладнаних ліжок це дає позитивний результат.
Крім усього іншого, в розвинених країнах навчилися ефективно захищати лікарів інфекційних відділень, а самі лікарі звикли до суворого виконання необхідних правил. В результаті лікарі не розбігаються хто куди, рятуючи своє життя, і серед них вже немає такого масового «падіння» як навесні.
Еще потому что многое зависит от врачей. У нас не один врач без денег не поможет не кому … Отношение к людям врачей совсем другое.