Обмеження права заробітчан на виліт з України. Скасування чартерних авіарейсів.
Новини та заяви з цього приводу, що лунають від уряду останніми днями, шокували багатьох. Втім, ситуація ще серйозніша. А заробітчани, на яких у прем’єра є види, просто “потрапили під роздачу”.
Ця історія продемонструвала, що чинний уряд готовий грати з правилами та не має наміру зупинятися перед порушенням Конституції, переступаючи через базові права людини та нехтуючи почуттями громадян (один з прикладів, наведений у цій статті, навряд чи лишить когось байдужим).
Це – кроки назад до СРСР. В уряді мають зупинитися. Негайно. Навіть якщо досі не зрозуміли, наскільки серйозними можуть бути наслідки.
Кріпосні заробітчани
Про неформальну заборону на виїзд трудових мігрантів за кордон Україна дізналася випадково – з інтерв’ю одного з речників фінського уряду. Згодом її підтвердив посол Естонії Каймо Кууск, який розповів, що українська влада спочатку дозволила, а потім відкликала свою згоду на організацію чартерних рейсів для українських сезонних працівників.
“Фінляндія хотіла ввезти сезонних працівників, загалом 14 тис. осіб. Були тривалі переговори, і врешті Фінляндії вдалося вмовити Україну. Однак після доправлення перших 200 осіб до Гельсінкі уряд України припинив подальші чартерні рейси”, – розповів посол.
Ця інформація викликала масове обурення – адже в Україні немає заборони на виїзд з країни. Уряд не має підстав обмежувати заробітчан. Ба більше, ст. 33 Конституції гарантує громадянам право виїзду за кордон.
В уряді пояснили свої дії піклуванням про безпеку та здоров’я громадян.
“В умовах поширення пандемії будь-яка подорож, особливо літаком – це наражання на небезпеку… Нелогічним виглядає організовувати масові чартери на вивезення українців до країн, де теж продовжується пандемія”, – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Але є підстави ставити під сумнів це пояснення.
Адже зовсім нещодавно голова уряду Денис Шмигаль наводив принципово інші аргументи.
Він визнавав, що спробує залишити в Україні тих заробітчан, які повернулися додому із початком пандемії. “Ми цих людей ідентифікуємо як надзвичайно кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу… Це люди, які були б, напевно, дуже корисними для розвитку економіки всередині держави. Тому, очевидно, треба їх зберегти”, – заявив очільник уряду в інтерв’ю РБК-Україна.
Тож виникає питання, на яке ми поки що не маємо підтвердженої відповіді: чи не є заборона рейсів для заробітчан спробою виконати цю обіцянку, використовуючи не економічні інструменти (яких уряд просто не має), а винятково силові?
А от у чому можна бути абсолютно впевненим – то це в тому, що “неформальна” урядова заборона дорого коштуватиме українській економіці. Так, за даними Світового банку, минулого року українські працівники перевели в Україну рекордні $15,8 млрд – це 10,5% ВВП України. Ці кошти були одним із ключових факторів минулорічної стабільності гривні.
Втім, ані ці аргументи, ані скандал, що здійнявся після появи інформації про заборону на рейси із заробітчанами, не переконали уряд. У вівторок ввечері в КМУ підтвердили, що заборона лишається чинною, лише припустили можливість надання “точкових” дозволів для тих рейсів, які уряд визнаватиме безпечними. У ручному режимі.
Події середи підтвердили, що це – не пуста погроза. Чартерний рейс Київ-Лондон для перевезення групи заробітчан, які мали легальні довгострокові трудові контракти, був скасований безпосередньо перед відправленням – Державіаслужба не дала на нього дозвіл.
“Забороняю, бо можу”
Те, що відбувається із заробітчанами – не єдина проблема. Практично всім рішенням чинного уряду, що стосуються обмежень на кордонах, бракує підстав та логіки. А аргументи, що наводяться на їхній захист, після перевірки виявляються хибними.
І лишається тільки здогадуватися, що є причиною цього. Чи йдеться про системні помилки, одна за одною, із неочікуваним для уряду результатом? Чи про “системну брехню” – тобто що урядова політика є прорахованою і продуманою, але публічні заяви, які її пояснюють, є наперед неправдивими.
Подекуди є враження, що йдеться про останній варіант.
Скасування чартерів є наочною ілюстрацією цього.
В уряді наголошують, що піклуються лише про здоров’я людей – але забороняють виліт мігрантів незалежно від того, чи мають вони страхування, якою є тривалість контракту тощо.
Складно повірити, що Кулеба або Шмигаль не відчувають, що тут просто відсутня логіка!
Та відійдемо від чартерів із заробітчанами.
Хай яким є мотив уряду щодо заборони чартерів, але це рішення є цілком у фарватері урядової політики: заборонити все, на що стає сил.
Чи була логіка (в тому числі протиепідемічна) у закритті пішохідних пунктів перетину кордону? Адже це лише змусило людей товктися у чергах, а потім – у автобусах-“човниках”, та ще й платити чималі кошти чорним налом за “перетворення з пішохода на пасажира”.
Чи багато було логіки у скасуванні регулярних рейсів з 17 березня, із наступною героїчною евакуацією тих, хто застряг за кордоном?
Чи була логіка у тому, щоби зупиняти навіть евакуаційні авіарейси, за які люди платили особисті гроші (в тому числі з епідемічно чистих держав!) на підставі того, що пасажири кількох рейсів порушили умови самоізоляції – але при цьому не здійснювати жодного контролю щодо тих, хто повертався автомобілем та пішки, у тому числі з країн, де є потужні спалахи епідемії?
І тому є всі підстави припускати, що уряд – якщо його не зупинити – продовжуватиме цю практику.Так, у вже процитованому інтерв’ю РБК-Україна Денис Шмигаль говорив, що одним із компенсаторів втрачених валютних надходжень від заробітчан має стати економія на відпустках: “за нашими підрахунками, до 5 мільярдів доларів не виїде з України в Туреччину, Єгипет і так далі під час літнього туристичного сезону”.
Звісно, туристичний потік у епоху коронавірусу неуникно зменшиться сам собою. Але на тлі нинішніх новин постає питання: чи не захоче уряд додатково знизити його, запровадивши нові штучні заборони на виїзд українців чи то на відновлення авіарейсів?
І тут варто наголосити на ще одній неправді, яка системно лунає від урядовців: мовляв, усі країни припинили авіасполучення. Це не так, про що ЄП неодноразово писала: переважна більшість аеропортів продовжує працювати, хоч кількість рейсів і знизилася багаторазово. Але у травні та червні навіть лоукостери планують відновити свої перельоти Європою.
Чи дозволить Україна зробити те саме? Чи уряд Шмигаля, як і цього тижня, обере шлях авторитарних заборон?
Коли люди не мають значення
Згадка про авторитаризм – не порожні слова. Річ у тім, що право на вільне пересування – одне з базових, і обмежувати його держава може, лише маючи достатні підстави.
Право громадянина виїхати з власної держави гарантоване Конституцією (ст. 33) та Європейською конвенцією з прав людини (протокол 4). Обидва документи кажуть, що обмежити виїзд громадян можна лише законом, і це стало проблемою для уряду Шмигаля.
До речі, Кабмін намагався “пробити” для себе таке право та подав присвячений цьому урядовий законопроєкт – але парламент поки не зважився надати урядові такі важелі (детальніше – у статті “Що не так із законопроєктом про обмеження права виїзду за кордон“).
А за відсутності цього закону заборона на рейси із заробітчанами є грубим порушенням. Звісно, якщо ми ще вважаємо себе європейською державою, для якої дотримання прав людини – не порожній звук. Дмитро Кулеба, який до 2019 року був послом України при Раді Європи, не може цього не знати.
В уряді мають відповідь на ці звинувачення і кажуть, що заборони для трудових мігрантів немає (хоч це і суперечить численним заявам урядовців та повідомленням на сайті КМУ). Натомість для зупинки авіарейсів в уряді “грають з правилами” та просто не дають дозвіл на здійснення рейсу, якщо дізнаються, що він зафрахтований для перевезення заробітчан.
І байдуже, що це мало пов’язане з практикою правової держави та дещо нагадує лайт-версію “виїзних віз”, про які пам’ятають ті, хто застав СРСР.
І, на жаль, це не єдина деталь, яка змушує проводити таку аналогію. Доводиться констатувати, що у часи коронавірусу гідність та права людини – це останнє, про що замислюється уряд.
Деякі історії вражають цинізмом у ставленні України до своїх громадян.
“Європейській правді” відомо про випадок, що стався минулого тижня в одній з COVID-ризикових країн, де перебувала на лікуванні онкохвора українка зі своїм чоловіком (епідемія застала їх вже на місці).
Врятувати її життя лікарям, на жаль, так і не вдалося, але рідна держава вирішила додати випробувань чоловікові померлої. Минулого тижня труну з тілом дружини літак забрав до України, а йому самому – навіть попри прохання посольства та МЗС – так і не дозволили повернутися цим рейсом. В Києві відповіли, що заборона – це заборона, і супровід померлої – не привід для винятку.
За даними ЄП, згодом він знайшов можливість повернутися без використання авіарейсів (і, сподіваємося, встиг попрощатися з дружиною до похорону). Але ця історія, від якої волосся стає дибки, залишає питання: а чи є хоч мінімальна складова гуманізму в політиці чинного уряду щодо закриття кордонів?
І, хоча ці речі не порівнювані, та інші рішення уряду коронавірусної епохи (включно із “прихованою забороною” виїзду для заробітчан, яких таким чином намагаються залишити в Україні) підштовхує до негативної відповіді.
І для багатьох із них саме це і є тим, з чого складається власна держава.
“Європейська правда” вдається до цього формату лише у виняткових випадках, коли Україна опиняється перед важливим вибором у сфері міжнародної політики. Нині, на наше переконання, ситуація є саме такою.
Позиція уряду
“Європейська правда” звернулася до уряду за коментарем щодо цієї проблеми. Ми отримали відповідь речниці прем’єра Ольги Куришко та публікуємо її, хоча й не можемо погодитися з аргументами.
На нашу думку, слова про те, що іноземні держави мають домовлятися з Україною про виїзд наших громадян, лише підтверджують написане про повагу і до прав людини, і до засад ринкової економіки. Втім, в уряді мають право і на таку позицію.
Коментар речниці прем’єра:
– Кабінет міністрів не забороняв українцям виїжджати за кордон з метою роботи. В Україні діють карантинні заходи, якими обмежено авіасполучення.
– Уряд готовий до перемовин з європейськими країнами, які висловлять бажання офіційно запросити українських робітників на сезонні роботи. Про це прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив під час зустрічі з послом Європейського Союзу в Україні Матті Маасікасом та тимчасово повіреною у справах США в Україні Крістіною Квін. Важливою передумовою є легальне працевлаштування строком від трьох місяців з дотриманням усіх соціальних гарантій та належних умов праці українців. Координацію цієї роботи буде здійснювати урядовий Офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Станом на зараз Уряд не отримував офіційних звернень від інших країн, окрім Фінляндії.
– Уряд розробив план поступового скасування карантинних обмежень. За сприятливої епідемічної ситуації цей процес розпочнеться 11 травня. На одному з етапів будуть скасовані транспортні обмеження. Це буде залежати, в тому числі, від епідеміологічної ситуації в країнах прямування.