41 добу українці воють з агресором. Внаслідок ворожих атак зруйновано міста і села, розстріляно мирних жителів, у тому числі, жінок та дітей. Ворог нещадно катував полонених в підвалах будинків, а потім вбивав жорстоким пострілом в голову. Усе це звірство не передати словами й рашистам не має виправдання.
Із початку російського вторгнення в Україну багато військових стали на захист Вітчизни.
Українську свободу у запеклім бою з окупантами захищають і молоді закарпатці. На жаль, багатьох із бійців уже не має в живих. Родини військових осиротіли.
У перші дні війни із окупантом героїчно поліг у бою 29-річний ужгородець Шандор Кіш. Служив у Військово-морських силах України, загинув в Очакові на Миколаївщині.
Був свідком і безпосереднім учасником подій у Криму. Під час тих подій він відбував службу на морському тральщику «Чернігів», однак на піку подій був у складі екіпажу «Черкас» – корабля, який намагався стояти до останнього і, навіть після захоплення росіянами залишився із прапором Військово-морських сил України.
22 березня Шандора Кіша провели в останню путь.
Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив Шандора Кіша орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
6 березня стало відомо про смерть ще одного закарпатця, командира бойової групи «Карпатська Січ» Кирила Бабенцова з позивним “Кобра”.
Трагічну звістку повідомили у мережі Фейсбук
… Мабуть, немає людини, яка більше вірила у відродження національної України. Усе життя Кобра присвятив боротьбі за свої непохитні ідеї – за них його і поклав. Романтик, ідеаліст, християнин, хоробрий воїн. Він мотивував, власним прикладом змушував попри будь-які поразки вставати і боротись далі, – написав про полеглого Тарас Деяк.
Ще з одним загиблим на війні ужгородцем, 31-річним Тарасом Гайдуком, попрощались краяни 11 березня цьогоріч. Був випускником магістерської програми з історії Українського католицького університету, екскурсоводом. Також того дня провели в останню путь 43-річного Яна Беседівського.
4 квітня в Ужгороді попрощались із загиблим захисником України Святославом Сойком, чин похорону відбувся на Пагорбі Слави.
32-річний Святослав Андрійович Сойко загинув 24 березня у Запорізькій області, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України.
14 березня у бою із російським агресором загинув оператор 1 екіпажу взводу протитанкових ракет 1 батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону 128 гірсько-штурмової бригади Артем Вістіровський. Загиблий був родом з Мукачева.
20 березня жорстока війна забрала життя мукачівця Олексія Дудку. Йому було 26 років. Удома на нього чекали дружина та двоє синів, найменшому Андрійкові тільки 1 рік і 8 місяців. Поховали Героя на Алеї Слави центрального кладовища, поруч з іншими воїнами небесного легіону. Того ж дня, захищаючи Україну та всіх від безжального ворога, поліг навідник 2 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового батальйону 128 окремої гірсько-штурмової бригади Юрій Качур з Мукачева. Попрошатися із героєм прийшли сотні людей.
23 березня у Мукачеві поховали ще одного Героя, 45-річного бійця 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади Сергія Бідзілю.
Молодший сержант, головний сержант-командир відділення 1 ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сергій Бідзіля загинув 17 березня в боях за Україну.
25 березня у бою із Росією загинув 18-річний мукачівець Віктор Каричак. Загиблий Віктор Каричак був солдатом механізованого батальйону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
У війні із Росією також загинули мукачівці: Василь Білак, Денис Гринчук (проживав у Мукачеві), Ярослав Товкан (боєць 128-ї бригади), Володимир Литвиненко.
Сумні звістки втрат у цій війні, одна за одною, не оминули і Виноградівщину. У Харкові під час ракетних ударів загинув виноградівець Валерій Мийгеш 2002 року народження. Випускник Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою 2019 року. Хлопці мирно спали, коли їх обстріляли, – повідомила журналістка Олена Мудра у соцмережі Фейсбук
16 березня у Виноградові попрощалися із загиблим у ході бойових дій закарпатцем Олександром Сергеєвим. Загинув під час бою у Миколаївській області. Без чоловіка та батька залишились дружина та двоє дітей.
Своє життя, захищаючи Україну, віддав уродженець Виноградівщини, підполковник Андрій Літун (командир 1-го гірсько-штурмового батальйону, 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади). Військовому посмертно присвоїли звання Героя України. Також, 17 березня 2022 року, у Запорізькій області загинув ще один військовий із Виноградівщини – Лемак Микола Миколайович. На Луганщині, в селі Попасне, героїчно загинув військовий із Великих Ком’ят Олександр Чорний 1998 р.н. Двоє бійців ДБ «Сонечко» – Іван Антолик та Ярослав Романов віддали свої життя, зупиняючи ворожу колону російських танків
У бою із російськими окупантами загинув молодий військовий із Рахівщини Віктор Файбиш. Народився 6 вересня 2000 року. Під час несення служби зарекомендував себе мужнім, сміливим солдатом, вірним товаришем.
У ході запеклих боїв під Києвом загинув ще один житель Рахівщини – старший сержант Едуард Варга. Із грудня 2021 року проходив військову службу у 10-ій бригаді.
Андрій Шмільо, теж родом із Рахівщини, мужньо загинув на фронті під час нинішніх воєнних дій в Україні. У 19 років юнак добровільно вступив на військову службу за контрактом до 24 бригади. Безмежно любив свою професію, був надійним товаришем та до останнього подиху вірив у перемогу.
25 березня із полеглим Героєм, Іваном Палюхом, попрощались на Хустщині. Батьки втратили рідного сина. Без чоловіка та батька залишились дружина й дитина.
Березнянщина втратила у бою старшого лейтенанта, командира роти вогневої підтримки військової частини А-1778 Романа Русника. Був уродженцем села Луг.
На Свалявщині провели в останню путь загиблого у війні із Росією Антона Бітлянина. Військовий за покликом серця став на захист держави. Його життя обірвалось на 48-му році.
Вічна слава героям, СОЛДАТАМ України, що полягли за нашу свободу у боротьбі із країною агресором. Нащадки не забудуть їх мужнього подвигу. На їх честь називатимуть вулиці і проспекти, про їх відвагу складатимуть невигадані історії.