Їдучи в сторону селищ Пацканьово, Гайдош, Кибляри ви проїжджаєте мікрорайон Іванівці. Це не просте село, навпаки. За 21 рік свого життя я багато чула про цю територію, але ніколи там не була. І сьогодні, зрозуміла чому.
Це місце контрастів. З одного боку, заїжджаючи в село ви побачите досить чисту територію лісу, багатий будинок місцевого ромського барона і деяких жителів. А з іншого майже зруйновані домівки на дахах яких завжди є супутникова тарілка, а краще 2.
Насправді все не настільки погано, як можна подумати. У Іванівцях є аж 7 церков. Як жартують місцеві роми, кожен може йти туди, куди йому хочеться. Погодьтесь, добре придумано.
Ніколи б не подумала, але роми дуже чуйні люди і завжди допоможуть. І сьогодні, коли ми разом прибирали сміття у лісі та біля нього, починаєш розуміти, що все не таке, яким здається.
Роми – відкритий народ. Вони можуть жити у майже зруйнованих будинках, одружуватися у 13-14 років, мати свої традиції і світогляд. Але у першу чергу вони такі самі люди, як і ми всі.
Olya Sabovchik, Interreligious and environmental civil forum of Eastern Europe (IRCEF)