Понад 100 людей нині є учасниками закарпатської громадської організації «Об’єднані війною». Про це Суспільному 27 серпня розповів її керівник, ветеран Антитерористичної операції на Сході України Микола Марчишак. Чоловік створив її, як повернувся із фронту. Він захищав українські землі у 2014-му. Брав участь і в боях за Іловайськ, де потрапив у полон до російських військових.
Фото Миколи Марчишака
Микола Марчишак згадує: поїхав до зони проведення Антитерористичної операції у травні 2014-го. В Іловайську був із 10-го серпня.
“Я був на посаді механіка-водія бойової машини піхоти другої модифікації, — розповів чоловік. — 10 серпня наш екіпаж за наказом вибув на блокпост 3906, звідти координувалась спецоперація звільнення міста Іловайськ. Уже з 10 серпня ми їздили в різні населені пункти, в основному це Грабське, там декілька днів були бої за село Грабське, ми його звільняли від терористів. І там я був до 20 або 21 серпня”.
фото Миколи Марчишака
Після цього, каже, його забрали на військову базу біля селища Дзеркальне на Донеччині через сильне отруєння. Там він пробув до 26 серпня, поки не потрапив у полон.
“У День Незалежності 2014 року ми зустріли колони російських військових, почався бій, артилерійський обстріл, багато нашої техніки було знищено, тоді вони потрапили і в склади з боєприпасами й воно все детонувало, — згадує ветеран. — До 26 серпня ми ще тримали оборону. Багато хлопців з тих, що там були, загинули. 26 серпня ті, що залишилися живі, й поранені потрапили в полон”.
Миколу разом із іншими полоненими російські військові перевезли на базу в місто Сніжне Донецької області. Його утримували в заручниках майже 3 тижні.
“Нас усього було в Сніжному п’ятеро із Закарпаття: я, Микола Деяк, Анатолій Райхіль, Віталій Фурдела та Максим Єрмалаєв, — розповів чоловік. — Нас четверо 14 вересня потрапили в першу партію обміну. Тоді нас у Сніжному разом було 227 українських полонених. Тоді нас 73 людей потрапили в першу партію обміну. Мені пощастило і я теж потрапив у той список”.
фото Миколи Марчишака
Про бої в Іловайську Микола розповідає: “Як правило, страшно вже після бою. От в Іловайську було морально важко, бо декілька днів ми їздили постійно й був бій-бій, постійно втрати, кожного дня хтось загинув. Зранку підйом, шикування в бойові колони, є там кілька хвилин часу, щоб випити чай. Ти сидиш з хлопцями, п’єш чай, там про щось спілкуєтеся, намагаєтеся жартувати, щось посміятися. Ти розумієш, що після роботи хтось не повернеться”.
Після повернення з зони АТО до Ужгорода Микола Марчишак створив громадську організацію для військових “Об’єднані війною”. Каже: мав відчуття вини через те, що знову не поїхав на фронт.
“Тоді було розпорядження президента, щоб військовополонених не відправляти, лише за особистою заявою. Я вирішив бути корисним тут, допомагати хлопцям. Ми 6 років кожного четверга робимо збори громадської організації. Це класно навіть з того погляду, що це психологічна реабілітація. Ми збираємося і навіть таке буває, що тут нема місця, щоб присісти усім”, — сказав ветеран АТО.
Наразі Микола Марчишак здобуває також освіту юриста в Ужгородському національному університеті і завершує навчання на військовій кафедрі.