Гід та гірський провідник Орест Когут розповів, чому туристи губляться в горах та як вирішити такі ситуації.

До вашої уваги текст допису користувача Орест Когут у мережі Фейсбук мовою оригіналу:

Ціна життя у 100.00 грн.

Сьогодні рятувальники ДСНС України офіційний призупилин пошукові роботи у надії знайти зниклого Олексія. З цього приводу дозволю собі озвучити певні думки, про які ніхто на камеру не говорить… Я маю надії, що керівництво ДСНС України, голова Пилипецької ОТГ, сноубордисти мене почують будуть зроблені правильні висновки та відбудуться певні кроки та дії для усунення проблемних аспектів для того, що б дана ситуація ніколи більше не поворилась.

Ситуація яка сталась 13 лютого на Боржаві, це сокупність факторів, збігу обставин де якщо хоч один момент забрати, все б завершилось інакше.

1. Людський максималізм з боку туристів, відпочиваючих. Приїхали – мусимо “відкатати”. Це ж зрозуміло. Витрачені зусилля та кошти потрібно “відбити” гарно відпочивши та отримати максимального задоволення. Врешті решт всі їдуть заради цього.”Позитивні емоції зашкалювали в передчутті катання.” – Oleksandr Oliynyk.

2. Виряд! У великій кількості фрірайдерів відстуній відповідний виряд (навігаційні системи, “лавинка”, засоби зв’язку, решта. У новачків така ситуація може бути у більшості.

3. Метеоумови. 13 лютого у другій половині дня метеоумови різко погіршились у Карпатах. Температура на вершині г. Гимба близько -20, вітер 15-20 м./с. Власне і наша група пішохідних туристів після важкого але успішного штурму г. Стримба, здійснила організовану, оперативну та швидку “евакуацію” з вершини до зони лісу! Видимість на Гимбі перед початком спуску 10 – 15 м.

“Крім нас шістьох на вершину на ратраці виїхало ще біля 12-14 чоловік, які пропали в тумані за 20 секунд…”

3. Гроші. Місцеві за фінансову винагороду ( від 100.00 грн.) вивозять фрірайдерів від чайовні на г. Гимбу. Як приклад показав навіть не зважаючи на наявні складні погодні умови. А це пряме і грубе порушення основго правила безпеки: у негоду зась!

4. Відсутній контроль фрірайдерів, котрі виїхали на верх: кількість спортсменів, час старту, напрямок руху, кількість спортсменів, котрі вернутись.

Та взагалі думка, чи повинен хтось перевіряти наявний виряд, досвід райдерів та забороняти вихід на вершини, основну лінію хребта при наявних складних метеоумов чи можливого погіршення прогнозу погоди? І хто це має робити? Місцеві підприємці, які вивозять туристів на “верх” на снігоходах, ратраку? Працівники ДСНС? Власники ГК та витягів? ОТГ?

5. Дезорієнтованість.

Учасники не переконались, що розпочинають рух у правильному напрямку.

“На вершині ратрак робить розворот на 360 а може й більше , і при видимості метрів 10-15 повністю втрачаєш орієнтацію де ти .

“Більшість снігоходів піднявшись на вершину одразу розвертаються та стають вже по напрямку спуску… При гарній погоді це не грає ролі. Але при наявності туману призводить до дезорієнтовання.

Вивчення рельєфу та маршрут перед стартом. Це маст хев. Як і обговорення всіх організаційних моментів та перевірка спорядження!”На даний момент жодних думок про рельєф і напрямок руху не виникали… спрацював «стадний ефект» і всі поїхали один за одним кудись…з надією на те, що ті перші які поїхали краще знають дорогу.”

6. Навики, досвід розуміння, що робити у надзвичайній ситуації. Я впевнений що у хлопців було відсутнє розуміння, що робити та куди рухатись.

Правило в горах, разом прийшли, разом пішли.Чому розділились Сергій та Олексій, окрім першого ніхто не знає… Чому він (Сергій) рятував свої лижі а не товариша? Питання, що сталось з товаришем? Чи він (Олексій) втомився, присів і заснув? Чи провалився в сніг і травмувався та не мав можливість просити про допомогу? Будучи сильно втомленим та замерзшим це самі вирогідні сценарі! Питання до вижившого.

Чому Сергій не вернувся до Олексія, коли зрозумів, що він не відгукується та не бачить світло від ліхтаря товариша?

Чому не залишив вказівки, видимі знаки де вони розділились?

Звісно коли ти мерзнеш і тобі холодно ти намагаєшся швидкими рухами зігріти себе. У тебе одна думка: врятувати себе. Самому зігрітися. Поспіх це завжди помилки. А в таких випадках – кожна помилка може мати фатальні наслідки!

Я розумію, що у лижних ботосах дуже важко ходити по глибокому снігу. Я усвдомлю, що хлопці не були готові до багатогодинного важкого переходу по глибокому снігу та через ліс по крутосхилу ще і при тих погодних умов! Як приклад показує порушення основних правил безпеки, відсутність знань та навиків та відповідної підготовки – наслідки можуть бути летальними. Прискладних метеоумов навіть не в силі допомогти високопрофесійні навики Євгенія Чижмаря та його пошукової команди порацівникиів ДСНС України, залучення авіатехніки, металошукачі, волонтерів з Ужгорода та місцевих лісівників та мисливців

Порятунок Грищенко це більше виняток аніж “стандарт”…

Я вважаю, що влада (ДСНС), спортсмени та місцева громада (ОТГ Пилипець) має проаналізувати ситуацію, зробити висновок та здійснити чіткі превентивні заходи для уникнення аналогічних ситуацій та жертв!

Вважаю доречним проведення наради, круглого столу за участі представників Управління ДСНС України у Закарпатській області місцевої влади, місцевих підприємців, спортсменів, Управління туризму та курортів Закарпатської ОДА з кінцевою чіткою резолюцією, програмою дій! Я вважаю запотірбним поліпшення нормативної бази, де ДСНС має право забороняти при негоді виходи у гори в рамках піших походах чи на фрірайд.

Я вважаю, витрати (навіть, якщо це сотні тисяч гривень) на пошукові роботи повинна відшкодувати або страхова компанія, або сам постраждалий. Тим паче якщо він наразив себе на небезпеку або створив надзвичайну ситуацію при всіх протипоказань: досвід, наявність виряду та метеопогоди! Даний випадок з сумним завершенням повинен зініціювати певні зміни у свідомості, підходу до роботи, та щодо безпеки!

П. С: у тексті є цитати з допису Oleksandr Oliynyk

П. С.2: якщо стан снігу був би іншим то жертв було б більше. Повторився б випадок на Драгобрат і, коли загинуло 8 сноубордистів…

Залишити відповідь