Прикордонні з Угорщиною території дедалі частіше стають епіцентром новин. От зараз всі обговорюють, як депутати на Закарпатті заспівали гімн Угорщини. Не варто порівнювати цю ситуацію з україно-російськими відносинами. Це інша, хоч і не менш складна історія. Попри те, що Угорщина, як і Росія, ностальгує за втратою імперської величі, вона все ж таки член ЄС та НАТО, а отже має певні зобов’язання. Недотримання цих зобов’язань можуть стати фатальними для Угорщини.
Просто для порівняння — збройні сили Угорщини 29 тис. осіб, України — 204 тис., Росії — 1 млн 902 тис. (цифри з відкритих джерел).
Тому першою серед загроз національній безпеці України з боку Угорщини є вплив та втручання у нашу політику, бо це реально зробити силами Угорщини без конфронтації з ЄС та НАТО. Ризики сепаратизму та військового втручання теж не варто виключати, але для їх реалізації потрібні додаткові зовнішньополітичні фактори.
Станом на сьогодні політики Угорщини використовують Україну для вирішення своїх внутрішньополітичних задач, а також створюють собі осередок для впливу на українську політику. Тобто за наш рахунок хочуть стати впливовішими.Державна політика повинна включати напрям роботи з такими територіями
Варто сказати, що цим займається не лише Угорщина. Довелось мені якось бути запрошеною на міжнародну англомовну конференцію в Ужгороді «Транскультурні контактні зони в Україні: кордони, конфлікти та множинні ідентичності». Фінансував цей захід швейцарський університет, на базі якого досліджують український регіоналізм часто мізками наших же громадян, які виїхали туди працювати.
Я зараз підбираю слова, щоб коректно висловитись про суть і результати їхніх досліджень і багатьох виступів, які я там почула від європейських дослідників та українців, які тепер досліджують Україну в європейських наукових закладах. За декілька днів конференції залишався осад, що України немає, є якісь фрагменти, не пов’язані між собою ніяк. Це були висновки геть далекі від українських реалій. І от всі ці європейські вчені уми, які в себе на батьківщині вважаються експертами по Україні, розривали у своїх умовиводах нашу державу так, ніби всі їхні імперії, в тому числі Римська, все ще існують.
Але не треба з цього приводу розводити зраду і паніку. Спецслужби повинні працювати з такими загрозами, а не з економічною злочинністю боротись. А державна політика повинна включати напрям роботи з такими територіями.
І це не питання мови, я сподіваюсь, ви всі розумієте. Це можуть бути нестандартні рішення — наприклад, налагодження взаємодії з державою, яка хоче допомагати представникам своєї етнічної групи. Щоб така допомога узгоджувалась з Україною і була прозора. А не так, як днями розповіли жителі закарпатського села, що Угорщина їм платить гроші за померлих від COVID-19, тому місцева влада навмисно підробляє документи про смерть, ніби людина вмерла саме від COVID-19 (це інформація зі слів людей, яку вони говорили в студії, тобто не я одна це чула, не знаю чи все це залишилося в ефірній версії).
Також Україна може використовувати ресурс країн, що бажають допомогти представникам їхніх етнічних груп, для розвитку і задоволення їх культурних потреб. Такі спільні дії дають можливість їх контролювати з точки зору безпеки держави.
Окрім цього, як вчили мене кілька років тому в Берліні європейські фахівці з проблем сепаратизму, треба працювати з місцевими елітами. Заняття проводили експерти тих європейських країн, які стикнулися з сепаратизмом, а їх, повірте, не мало.
Річ у тому, що місцеві еліти можуть навмисно підбурювати сепаратистські настрої в регіоні аби шантажувати цим центральну владу та отримувати економічний зиск. Тобто треба дуже глибоко знати і вивчати прикордонні регіони, щоб точно мати відповідь — хто стоїть за настроями місцевого населення. І вже з цими людьми проводити роботу.
Ну і, зрештою, кожен з нас може долучитися до протидії загрозам сепаратизму у прикордонних регіонах. Варто лише припинити робити великі очі від того, що українці різні, бо це нормально — ми велика багатомільйонна нація. Всі наші.
Анна МалярЮрист-кримінолог, голова Центру правових та кримінологічних досліджень