Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв у другому турі таки зміг втриматися у кріслі міського голови Ужгорода. Та є кілька фактів, які вказують, що у цю каденцію працювати йому буде непросто

В Ужгороді відбувся другий тур виборів мера, на якому чинний міський голова, самовисуванець Андріїв набрав 51,01% від загальної кількості виборців, що взяли участь у повторному голосуванні. Богдану Андріїву перемога на виборах міського голови Ужгорода далася не надто легко. На попередніх виборах перемога і цифри були більш переконливими.

Втрата голосів

Навіть у 2015 році, коли настрої виборців були загострені на обрання нових, проукраїнських керівників, Богдан Андріїв, висуванець “Відродження”, один із найактивніших учасників ужгородського Антимайдану, переміг на виборах зі значним відривом. Тоді він набрав 20 655 голосів виборців, його опонент Сергій Ратушняк мав підтримку 10 932 виборців. Те, що переміг Андріїв, шокувало багатьох, однак такі переможні результати говорили самі за себе.

У 2020 році перемога Андріїва не стала такою яскравою. У другому турі виборів міського голови Богдан Андріїв, за інформацією Ужгородської міської ТВК, набрав 12 869 голосів виборців. Його конкурент, кандидат від партії “Слуга народу” Віктор Щадей, здобув 11 452 голоси. Різниця голосів, здавалось би, мізерна – трохи більше 1400, але справу свою зробила. До слова, обирати мера в другому турі прийшло менше 30% ужгородців.

Що чекає Андріїва у другому мерському терміні? З чим та з ким доведеться воювати?

З низькою явкою в Ужгороді цього разу вирішили боротися в оригінальних спосіб. Новообрані депутати та й прості ужгородці влаштували у соцмережах розіграш. Прийшовши на дільницю, проголосувавши та зробивши фото (у рамках виборчого законодавства) можна було виграти останній Iphone, MacBook, велосипед, чи, скажімо, запас палива. Однією з умов розіграшу була публікація фото з тегом #голосую_за_нового_мера. Розіграші, у підсумку, і на явку не надто вплинули, і нового мера на посаду не привели.

Напередодні другого туру в Ужгороді правоохоронці затримали скупщика голосів. За один голос він пропонував 500 гривень, до “схеми” залучив голову правління одного із ОСББ, якому доручив зібрати підписи мешканців, які б погодилися продати свій голос. За даними місцевих ЗМІ, голоси купувалися на користь Андріїва. Зважаючи на резонанс, Андріїв зібрав пресконференцію, на якій зазначив: це все провокація проти нього, жодних голосів не скуповував.

Що чекає Андріїва у другому мерському терміні? З чим та з ким доведеться воювати?

Андріїв і “непривітна” міськрада

Закиди у скупці голосів – не єдине, з чим доведеться боротися старому/новому міському голові. Богдан Андріїв має у новообраній Ужгородській міській раді, м’яко кажучи, скромну підтримку.

За результатами виборів 25 жовтня, сили в Ужгородській міськраді розподілилися таким чином:

Батьківщина – 8 депутатів, Слуга народу – 7, Рідне Закарпаття – 6, ОПЗЖ – 6, Європейська солідарність – 6, Партія твого міста – 5 депутатів.

Основні гравці-політсили, які пройшли у міську раду Ужгорода, напередодні другого туру підтримали Віктора Щадея. Загалом, складалося враження, що уся виборча кампанія у місті базувалася на тезі “будь-хто, тільки б не Андріїв”. Тож у таких умовах Андріїву доведеться шукати спільну мову з депутатами, або, хоча б, спробувати зберігати “поганий мир”.

Натомість від новообраних депутатів звідусіль лунають обіцянки “не дати мерові і далі нищити Ужгород”. Справа в тому, що Андріїв “прославився” скандалами, які пов’язані з реконструкціями та будівельними роботами в місті. Його прізвище в багатьох ужгородців асоціюється зі знищенням архітектурних пам’яток, розкраданням коштів на реставрацію історичних будівель, корупційними схемами в ремонті доріг, розкраданням комунального майна.

Що чекає Андріїва у другому мерському терміні? З чим та з ким доведеться воювати?

З цим усім і обіцяють воювати депутати-новачки. Та, як водиться, часто ці обіцянки губляться у нових рішеннях сесій. Попередні п’ять років ужгородці нарікали на “нехорошого” для них міського голову. Незважаючи на це, самі ж ужгородці масово проігнорували вибори. Тож тепер нарікати доводиться тільки на себе.

Джерело


 
 

Залишити відповідь