Закарпаття дало Зеленському значно більше, ніж він в середньому отримав по Україні. І тут спрацювало багато чинників. По-перше, недовіра до центральної влади. По-друге, недовіра до місцевої влади в особі Геннадія Москаля. По-третє, тут найбільш люмпенізоване населення в Україні і занадто слабкі державницькі позиції.

Зараз мова йде про те, хто ж займе місце Москаля в кріслі голови ОДА. Про варіант зБалогою ми повідомляли, але він малоймовірний. Хтось каже, що Зеленський має намір поставити до влади тимчасових чистильників. Тобто, харизматичних та навіть агресивних політиків, які могли б швидко і ефективно вичистити Ноєві конюшні від представників колишньої влади. Таких собі місцевих Саакашвілі. Не виключений навіть варіант з Сергієм Ратушняком, який у соцмережах активно агітував за Зеленського.

Не виключний також варіант із призначенням на посаду голови Закарпатської ОДА або самого нардепа Михайла Ланя, або когось із його оточення. Справа в тому, що наразі у парламенті неформально представляти інтереси Зеленського взявся такий собі Валерій Писаренко. Він заступник депутатської групи партії «Відродження», від якої Ланьо став нардепом. І тільки скандал з Ланьом у сумнозвісних мукачівських подіях 2015-го року може пригальмувати це призначення.

Ну і наразі розповідають, що активно рознюхують підходи до Зеленського й інші закарпатські депутати. Зокрема, мова йде про Валерія ЛунченкаРоберта Горвата та Василя Петьовку. Всі хочуть бути ближче до корита.

В Україні ж фактично здійснилася пролетарська революція, але без пострілів «Аврори». Ну і Зеленському, на відміну від Леніна, не доводилося ховатися в Шушенському. Та й Ленін агітацію вів лише через листівки та газету “Іскру”, а Зеленський мав вільний доступ до найбільшої інформаційної телевізійної клоаки, яка навалила забагато інформаційного лайна в голови простих українців. Це тих самих, які не особливо читають програми кандидатів, а звикли вірити помиям з телеекранів.

Комуністи ленінської доби сказали б просто – верхи не могли жити по-новому, а низи не хотіли жити по-старому. Нинішня влада не змогла впровадити реформи більш оперативно і безболісно, тому економічна стагнація сприяла невдоволенню населення нинішнім рівнем  життя. Люди голосували не так за Зеленського, як проти Порошенка.

Люмпен України перебуває в ейфорії від перемоги свого кандидата і сподівається, що вже дуже скоро виростуть зарплати та пенсії. Але це саме той люмпен голосував за Зеленського, який не звик платити податки і ділитися чимось з державою, але при цьому хотів чимшвидшого власного збагачення. Це ж наші євробляхери очікували, що новий президент відмінить податок на ввезені автомобілі, щоб не платити з куплених євроблях належні платежі в казну держави. Це ж наші заробітчани підняли гвалт лише від самих чуток про те, що із зароблених закордоном грошей хочуть брати податок в український бюджет. Тобто, це той електорат, який найбільше противився податковим нововведенням і цей електорат вимагатиме підвищення зарплат.

І все ж, не можна сказати, що Зеленського обирало лише примітивне люмпенізоване населення. Його підтримували й люди з доволі солідних політичних та бізнесових кіл. Це були люди, які з приходом Зеленського сподіваються отримати певні дивіденди у вигляді реалізації фінансових проектів, або пройти в нову владу поближче до корита. Серед них і багато ображених нинішньою владою бізнесменів та політиків-реваншистів. Не варто також забувати, що навіть суперпопулярний артист навряд чи був би обраний президентом, якби за ним не стояли фінансові мішки. Гроші на Зеленського однозначно давала група олігархів-реваншистів, у яких також свої інтереси щодо України.

Ну а Порошенку варто зробити висновки. Його поразка закономірна. Він робив акцент на виключно державницькі перспективи, а народ в масі своїй не так цікавиться геополітичним курсом держави, як тим, що завтра поставить на стіл на вечерю. Адже не спрацювало навіть те, що Зеленський отримав підтримку від багатьох негативних персоналій з Росії, а вже після перемоги його привітали купа заборонених в Україні осіб, представників російської влади і навіть глава Російської православної церкви та екс-президент України Янукович.

Провина Порошенка ще і в тому, що він не зміг подолати корупцію. За 5 років ми так і не стали свідками жодного випадку гучного судового процесу над корупціонерами, які грабують державу. Порошенко воював з Коломойським і лише зачепив Онищенка. І все. А решта оточення президента висмоктувало бюджет.  

І якщо деякі експерти кажуть, що за Зеленського голосувало люмпенізоване населення, то і тут є провина Порошенка та нинішньої влади, бо чому за 5 років їхнього владування в Україні так і не було зроблено нічого для створення міцного середнього класу? Ми говоримо про те, що більшість населення України не лише не має міцних державницьких позицій, але й байдуже до екології країни, до культури, до історії. Мовляв, українці лише створюють несанкціоновані сміттєзвалища, спалюють сухостої, вирубують ліси і живуть сьогоднішнім днем, підсівши на алкоголь і гадячи в під’їздах. Так, це і є портрет сучасного українця.

Але питання до Порошенка: а що було зроблено, щоб не лише декларувати європейські цінності, але й впроваджувати їх. Чому, до прикладу, в Закарпатті осі не побудували жодного сміттєпереробного заводу, або як у нас втілюється освітня програма із сортування сміття? Ось вам і екологічна культура. І ми дивуємося, що у нас по річці при паводку пливуть тисячі пластикових пляшок. Або про освіту. А скільки шкіл чи дитячих садочків було побудовано, наприклад, в Ужгороді за останні 5 років? Нуль. А чому у Словаччині знімають до 20 фільмів на рік, а в Україні 4?. То про яку культуру ми говоримо, про яке виховання? 

Визначальними для країни будуть парламентські вибори. Якщо Зеленський проведе до Верховної Ради багато своїх прихильників і отримає в новому парламенті в коаліції з партнерами дві третини штиків, то отримає і абсолютну владу, яка дасть йому змогу вносити зміни до Конституції і фактично встановити певну диктатуру в країні. Для цього багато не потрібно: постійний популізм з телеекранів із пошуком внутрішніх та зовнішніх ворогів, підім’яти під себе весь силовий блок з наданням певних преференцій ну і час від часу щось підкидати народу у вигляді надбавок до пенсій та соціальних виплат. І тоді ми плавно перейдемо у формат Росії чи Білорусі. І значною мірою вина буде і на нинішній корумпованій владі, яка доклала замало зусиль для того, щоб підняти соціальний рівень населення.

Василь Поляк

Цей запис має один коментар

Залишити відповідь