Про мукачівський конфуз повідомив Владимир Горишняк:
ПРО ПРАПОР “В ДІРОЧКУ” І… ПІСЛЯМОВА ДО СКАНДАЛЬНОЇ “РЕПЕТИЦІЇ”
“НЕВЖЕ, ПАНЕ ЛЕНДЄЛ, ВИ ВВАЖАЄТЕ НОРМАЛЬНИМ ЯВИЩЕМ, КОЛИ НАД МАЙЖЕ СТОТИСЯЧНИМ МУКАЧЕВОМ – В ЙОГО ЦЕНТРІ – НА СВЯТО ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРУ МАЙОРІТЕМЕ ПОДРАНИЙ У ЛОХМІТТЯ СТЯГ НАШОЇ КРАЇНИ?”Полковник Збройних Сил України – керуючому справами виконавчого комітету Мукачівської міської ради Олександру Лендєлу у відповідь на його коментар під авторським постом адміністратора групи «МукачевоSOS»
В Україні сьогодні – свято: День Державного Прапору України!До речі, за своїм офіційним статусом воно аж нічим не поступається тому, яке ми святкуватиме вже завтра – День Незалежності України. Просто таким вже був вир історичних подій в серпні далекого доленосного 91-го, коли події в колишньому СРСР та Україні, зокрема, були настільки спресованими, що хвилина здавалась – годиною, а година – дорівнювала рокам, якщо не століттям…І саме тому, аби додати сьогоднішньому святу більшої ваги на державному рівні, у 2009 році тодішній Президент України Віктор Ющенко вніс дуже слушні зміни до вже існуючого Указу Президента, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. Саме 23 серпня! Саме на честь вшанування Державного прапора України!
Втім, як засвідчують реалії сьогодення, норми діючого Указу вже не президента, а екс-президента Ющенка, є зовсім не обов’язковим до виконання і чиновники на місцях дозволяють собі, так би мовити, “підхалтурити”, об’єднавши одразу ДВА державних свята в ОДНЕ. Щось на шталт… розрекламованого шампуню, коли в одному флаконі – і шампунь, і бальзам-ополаскувач…І найкращий приклад такого “міксу”, як би це прикро не звучало, є наше Мукачево: на 23 серпня тут влаштували привселюдну “репетицію” підняття Державного Прапору, которий, висловлюючись словами одного відомого політика – “немного подустал”.
Пишу ці рядки (не без смутку в душі) під враженням від допису, який вчора під моїм же авторським постом залишив керуючий справами виконавчого комітету Мукачівської міської ради Олександр Лендєл.Власне, так і не надавши громаді будь-яких змістовних пояснень – чому комунальним службам нашого міста не вистачило цілої доби аби провести заміну прапору просто через те, що він перебуває у жалюгідному стані а називаючи речі своїми іменами – то просто розірваний у лахміття, з чималенькою діркою в полотнищі, пан Олександр Лендєл “заспокоїв” громаду: “Новий прапор вже давно придбаний і новенький, яскравий прапор чекає на урочисте встановлення 24 серпня до 30 річниці Незалежності”.
Ну, що тут до цього можна додати?… На жаль, це якраз той самий випадок, коли промовчати – значно краще, ніж щось писати. Тому що такі дописи у будь-якої людини, яка дійсно є патріотом своєї країни і з повагою ставиться до її Державних святинь, мимоволі викликають чимало зустрічних запитань. Підозрюю, що гіпотетично вони могли б лунати так……
Тобто 23 серпня – День Державного прапора України – для Вас, пане Лендєл, вже не свято?…… Чи Ви вважаєте це нормальним явищем, коли над майже стотисячним Мукачевом – в його центрі – на свято самого Прапору майорітиме подраний в лахміття прапор нашої країни?…
Ну, добре, зважаючи на Вашу надмірну завантаженість у вирішенні безлічі нагальних проблем містян, Ви могли цього просто не знати… не бачити… проґавити… Але вже коли самі люди прямим текстом, через соціальні мережі, вказують Вам на “проколи” Ваших підлеглих і при цьому все одно за цілу добу(!) не знайти годинку часу аби прибрати це неподобство, то, перепрошую, це вже переходить будь-які норми здоровго глузду, гідності та шанобливого ставлення до Державної символіки України!…Відверто кажучи, дуже соромно, пане Олександре, що державні службовці Вашого рангу дозволяють собі висловлювання такого штибу. Адже – на хвилиночку! – цілий керуючий справами виконавчого комітету Мукачівської міської ради Олександр Лендєл в такий спосіб подає приклад для наслідування підлеглим?…І на завершення, пане Олександре, до Вашого відома. “З урочистим встановленням прапору”, як Ви пишете, Ви спізнилися… понад як на 30 років. Адже свого часу, а точніше – 24 липня 1990 року в Києві, біля будівлі Київської міської ради, національний синьо-жовтий прапор урочисто вже було піднято.
А відтак все, що від Вас вимагається, так це лише пильно стежити за станом прапора в нашому місті, не доводити його до того жалюгідного стану в якому він перебуває зараз і, за необхідності, вчасно здійснювати його заміну. І не від свята – до свята, а хоч і щодня, якщо в тому існуватиме така нагальна потреба…І вже зовсім не варто займатися заощаджуванням бюджетних коштів на… державній символіці України. Бо казна міста від того точно не збагатіє, а ось імідж буде відчутно зіпсовано…З Днем Державного Прапору України, Олександре Васильовичу!Маю честь!Ветеран військової служби,полковник Збройних Сил УкраїниВолодимир Горішняк
РЯДКИ, НАПИСАНІ ПІД ВРАЖЕННЯМ ВІД СЬОГОДНІШНЬОЇ “РЕПЕТИЦІЇ”, ЯКА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА СУЦІЛЬНЕ “ГАНЬБА-ШОУ”…Сьогодні вранці історія з розірваним у лахміття Державним прапором України набула свого… дикунського продовження: замість того, аби як швидше його прибрати та не ганьбитися на весь божий світ, “репетитори” влаштували ціле ганьба-шоу із.. дірявим Прапором: його привселюдно, у супроводі “почесної варти” військових, спочатку знімали, потім, майже годину, носилися з ним, як “дурінь зі ступою”, туди-сюди центром містом і, за законом безглуздої режисури… повернули його на попереднє місце.
Розірваний. Штопаний. Заплямований…І все це – під численні фото- та відео- камери мешканців та гостей міста. З “одобрямсу” високих чиновників. Під мовчазливу сором’язливу покору самих військових, чиї співслужбовці саме під цей прапор вже сьомий(!) рік поспіль проливають кров за Україну, а отже і за нас з Вами.Інколи, на жаль, зовсім немає будь-якої потреби нас принижувати: завдяки ось таким доморощеним “шоуменам” ми самі себе, через свої незграбні вчинки та дії, опускаємо самих себе нижче плінтусу. Даємо привід над нами глузувати, а подекуди і просто зневажати…Ніхто не сперечається: репетиції заходів такого штибу потрібні. Кажу це як людина, яка сама “відтоптала” не один військовий парад за багато років служби спочатку як курсант, а згодом вже як офіцер. Але все це потрібно робити красиво. Звитяжно. З почуттям власної гідності і виняткової поваги до тих речей, які уособлюють нашу Державу.
А поки що, як засвідчують ось такі “ганьба-шоу”, до цього нам ще рости й рости.Дорослішати. Мудрішати. І просто інколи Думати головою. Аби ось такими ганебними вчинками не девальвувати повагу до живих та не чинити наругу над загиблими…Щиро хочеться вірити, що цей День ганьби назавжди залишиться в сучасній історії міста як приклад безмежної недалекості окремих горе-чиновників, приклад того, як ніколи і ні за яких обставин робити НЕ треба.
Слава Україні! Слава Державному прапору України, котрий завжди буде для нас СВЯТИНЕЮ. Навіть не зважаючи і попри тих, хто так воліє його привселюдно принизити….
