В Ужгороді запрацювала мобільна команда міжнародного БФ «FOUR PAWS International». Кожного робочого дня, із 9:00 до 18:00, фахівці здійснюють відлов безпритульних собак, стерилізують їх та роблять вакцинацію проти сказу.
Про проблему безпритульних собак в Україні загалом та нашому місті зокрема ми поспілкувалися з Олександром Луцишиним, представником команди, яка приїхала до Ужгорода вже втретє, та Іриною Азізян, депутаткою міської ради, керівницею КП “Центр поводження з тваринами” Ужгородської міської ради .
Олександр назвав себе ловцем безпритульних тварин в «Чотири лапи – Україна» у складі БФ «FOUR PAWS International» з центральним офісом у Відні. «Наша команда, єдина в Україні, з’явилася у 2012 р., коли було Євро-2012. До України приїхало багато європейців. Вони побачили, що в нас погана ситуація з безпритульними тваринами. Тож вирішили зібрати в Україні мобільну команду, яка допомагатиме вирішувати цю проблему гуманними методами».
На запитання про те, наскільки гуманним можна назвати метод, коли собаку зі смітника відпускають знову на смітник, гаряче відреагували як Олександр, так й Ірина. «Справа передусім у відповідальності людини за ту живу істоту, яку вона спочатку приручає, а потім з різних причин викидає на вулицю: занадто велика виросла, занадто гучна, погризла ще дорожчі меблі, вирила тую чи просто ця набридла – хочу іншу. І цих нібито причин позбутися собаки не перелічити! Можна скільки завгодно кивати на державу, яка має подбати про законодавчі нюанси відповідальності за ставлення громадян до домашніх улюбленців, можна створювати притулки, можна стерилізувати тваринок, але доки не стануться зміни в головах у людей, результату годі чекати. Побутує чомусь такий стереотип, що викинути цуциків на базар – кращий спосіб їх позбутися, ніж, наприклад, втопити (гріх!), мовляв, там хтось підбере. Не підбере! Ці тваринки невдовзі просто народять нових цуценят, кількість яких зростатиме у геометричній прогресії».
Наразі ж найгуманніше, що можна зробити в Україні, наполягає Олександр, це застосування методу «відлов – стерилізація – випуск». Припустімо навіть, що матимемо змогу відкрити притулків в рази більше, ніж їх є. Хіба це вирішення питання? Хіба собака почувається там повноцінно? Хіба зменшиться їх на вулиці, якщо люди продовжуватимуть робити те, що вони роблять: взяв – погрався – викинув? А якщо раптом закінчується фінансування? Що тоді робити з цими тваринами? Вони вже не зможуть жити на вулиці самостійно.
У Європі, щоб купити собаку, людина має за це недешево заплатити: вартість тварини, послуги ветеринара, податок за дозвіл на її утримання тощо. Тому спочатку ці всі фактори зважуються, а тоді вже приймається відповідне рішення. І там буває всяко, але господаря знову-таки чекає немалий штраф за собаку, якщо та опинилася на вулиці.
Про себе Олександр розповідає, що родом з Миколаєва. З 2014 р. приєднався до команди ловців. Має досвід також і кінолога. Уміє працювати з тваринами так, щоб вони навіть не відчули, як їх укололи. Тобто, мінімальний стрес. БФ «FOUR PAWS International» заснований у 1988 р. Має по всьому світу багато офісів. Відповідно кожна країна має свою команду. Крім стерилізації, займаються також порятунком тварин, наприклад, після природних катаклізмів. Рятують і диких тварин, з якими жорстоко поводяться у цирках – ведмедів, великих кішок.
Ірина Азізян, яка співпрацює з БФ давно, ділиться своїми міркуваннями про те, що, люди в країнах Європи не є добрішими чи більш відповідальними, ніж у нас. Очевидним є інше: за допомогою покарань, які там застосовують, простіше досягнути відповідального ставлення. Це дисциплінує. У нас наразі на законодавчому рівні нічого не можна вдіяти з власником, який викидає цуценят на очах в інших. Максимум – «піар-кампанія» у ФБ, а це не дуже полюбляють. Неможливо навіть довести, чиї це цуценята, оскільки вони не ідентифіковані. В Україні не є обов’язковою і стерилізація, на відміну від деяких країн, де цього можуть уникнути тільки ті, хто має відповідний дозвіл на розведення собак у розплідниках.
Громадська організація «Барбос», яку створила Ірина з колегами в Ужгороді, була зареєстрована 2012 р. Зараз притулок налічує 185 собак, 30 котів, 2 коні, 2 кози і кабанчика. У минулому році за ініціативи Ірини було також створено комунальне господарство. Передусім тому, що проблема безпритульних тварин має вирішуватися не тільки зусиллями волонтерів. Це дуже зручно, коли інші щось роблять з власної ініціативи, усміхається Ірина, але неправильно. «Органи місцевого самоврядування мають брати безпосередню участь у вирішенні цього питання. Проте найнагальнішою проблемою, яку маємо вирішувати спільними зусиллями, – це дисципліна та відповідальність. Якби наші люди не викидали на вулицю дорослих собак, цуциків, підлітків, новонароджених, якби вони їх не викидали у річки в пакетах, з яких їх потім інші рятують, то в нас не було би жодної безпритульної тварини в місті. Наші старожили у різних районах міста давно стерилізовані, щеплені. У них є куратори та опікуни. Вони собі живуть і нікому не заважають».
Просвітницьку роботу Ірина вважає неефективною. Тільки притягнення до відповідальності за безвідповідальне ставлення до братів наших менших може зарадити в ситуації, яка склалася. Людина не цінує те, що їй прийшло безкоштовно – на жаль, це стосується живих істот.
Роботі команди в Ужгороді активно сприяє колега Ірини, однопартієць Арсен Мелкумян. Разом з міським головою виділили приміщення для стерилізації тварин, спільно вирішують щоденні побутові питання, яких у ході роботи виникає безліч. 7 та 14 липня запланували як волонтерські дні: волонтер зможе принести на стерилізацію тварину, яку взяв із вулиці під опіку. Запис за номером телефону 0679212289.
Підтримайте ініціативу, яка триватиме до 14 липня! Повідомляйте про місця, де перебувають безпритульні собаки, за номером вище або у повідомлення на ФБ-сторінку КП “Центр поводження з тваринами” Ужгородської міської ради .