Фото УжНУ 1970-тих років: лабораторія зрідженого азоту, бібліотека, лінгафонний кабінет

Світлини університету опублікував Alexander Gereshko з відповідним дописом:

Тримаю в руках штатний розпис Ужгородського державного університету станом на 1 січня 1984 року. Ціла товста книжка з докладними даними по факультетах, кафедрах. Таблиці щодо якості кадрів – академіки, доктори, с.н.с.-си і так далі.

Ужгород, а в ті часи ще відчутніше, маленьке місто. Єдиний в краї вуз (напишу вуз, а не виш, як пишуть зараз). Практично кожен кожного знає. За більшістю сотень прізвищ бачу конкретних людей. З багатьма працював спільно або стикався по роботі.

Хто в курсі, може за цим штатним розписом зробити дуже цікавий порівняльний аналіз з нашими днями. Безумовно, з поправкою на девальвацію поняття “професор”, “доцент” і інших “уважаемые академики, член-корры, корры и кореша!”.

Пам’ятаю “дорослу” науку, природничих напрямків насамперед. Пам’ятаю кілька десятків справжніх професорів, доцентів, наукових співробітників. З різних факультетів.

Пам’ятаю про оголошені плани розвитку. Відчуття було, що зараз лише початок.

Пам’ятаю небритих брудних і “опущених” професорів та доцентів, які згодом торгували на стадіоні “Авангард” книгами з власної бібліотеки. Аспірантів, які кинули навчання і возили сигарети за кордон. Виглядало це так, ніби англійська королева мила підлогу у жінки м’ясника, яка раніше жила недалеко від королівського замку, волею долі швидко розбагатіла і побудувала собі новий палац. Багато-багато разів обсмоктана і вже давно набридла тема.

Але взявши в руки старий штатний розпис своєї першої альма-матер, відчуваєш хвилю лише доброго, приємного на спогад. Поза рамками будь-якої політики. Хто тоді на неї звертав увагу, крім однієї-єдиної посадової особи з цього штатного розпису? І це був не ректор.