Вже два роки ми живемо в умовах фінансової нестабільності та боязні майбутнього через коронавірусні реалії. Все більше на вікнах приміщень можна побачити вивіску «оренда», підприємці зачиняються чи переформатовуються. Але на їх місцях з‘являється новий бізнес. Ми поговорили із двома підприємцями, котрі започаткували власну справу саме в карантинних умовах.
Світлана Рущак із чоловіком Ігорем більше п‘яти років мріяли про власне кафе. Дівчина займається кондитерськими виробами, обожнює куштувати та видобувати нові та нестандартні смаки, чим, звісно, хотіла поділитися із оточуючими. Збирали із чоловіком гроші, планували відкритися ще восени 20-го року, проте нагрянув черговий локдаун і мрія знову відклалася на «потім». Як розказує, за цей час вивчала детально внутрішню «кухню» кав‘ярень, як варити смачну та якісну каву, які солодощі точно підійдуть для масового покупця, і що буде власне їхнім, враховуючи її кондитерський хист.
Коли прийшла на розмову, їх кав‘ярня «Pelevina» працювала другий день, тому, щодо ризику відкриття бізнесу в карантин було цікаво почути Світлану:
– Ми тільки відкрилися, переживаємо дуже: піде, не піде. Дуже серйозна конкуренція, локацію обирали, щоб нікому не заважати – так, щоб люди цілеспрямовано йшли до нас. Розкручуємо Instagram, всім займаюся сама. Відкриватися страшно, але як каже мій чоловік: «Ну куди вже тягнути?»
Багато кав’ярень під час локдаунів працювали в режимі «на виніс», однак Світлана так не планує через власну концепцію закладу:
– У нас домовленість із власником приміщення: якщо карантин, то ми закриваємося. Будемо тоді чекати, коли буде послаблення. В нашому уявленні, тут має бути затишно, спокійно, сидіти, скільки хочеться, щоб люди приходили за атмосферою кафе, а не просто – взяв швидко каву та пішов.
Світлана Рущак із чоловіком поставили все, щоб втілити спільну мрію. Говорить, що головне – це підтримка коханої людини, рідних, без неї нічого би не вийшло. Вона фанатично, з величезним вогнем всередині розказувала про свою «дитину», як сама називає кав‘ярню. І бажає іншим: не боятися ризикувати, вивчати детально внутрішню індустрію та займатися власним бізнесом всебічно, починаючи з вміння варити каву, підбору якісних продуктів та дружби з кадрами, щоб офіціанти, бариста передавали цей робочий позитив клієнтам.
Анатолій Мартин має своє кафе «Схили Боржави» на Воловецькому перевалі. Гарна тераса, панорамний вид на Боржавський хребет, смачна закарпатська кухня – все це була його давня мрія разом із двома друзями. Карантин вніс свої корективи у плани, тому спочатку думали не відкриватись. Однак, все ж наважилися, і вже 7 червня двері кафе були відчинені для кожного бажаючого.
- В такий переломний період дуже важко було впоратись із фінансовим навантаженням, не маючи прибутків, особливо, в період локдаунів. Місцеві дотримувалися вимог карантину, туризм зовсім зупинився – все це заважало нам не тільки розвиватись, а й хоча би в економічному плані виходити в нуль щомісяця. Але, не зважаючи ні на що, відповідний період тиши ми використали для власного вдосконалення. Власноруч збудували терасу, відкрили онлайн-сторінку, щоб дати про себе знати всім, кого цікавить такий відпочинок. І, звісно, справжня закарпатська, воловецька кухня.
Для кожної зароджуючої справи дуже важлива мотивація. Анатолій розповідає, що їхня трійка друзів і стала найбільшим стимулом йти далі та втілити в реальність намічений план дій. Також відмічає, що не менш важливою і потрібною є підтримка рідних і близьких.
Підприємцям, котрі теж хочуть запустити свою справу в коронавірусних реаліях, Анатолій радить добре обдумати бізнес-план. Не забувати, що карантин теж породжує нові попити і пропозиції.
Ситуація із бізнесом другий рік епідемії показує, що не можна наївно покладатися на завтра і нічого не робити. В сьогоднішніх реаліях виграє той, хто використовує ситуацію, ризикує і пропонує нестандартні рішення для соціуму. Саме це допоможе вийти з кризи та врятували бізнес в еру коронавірусу і невпевненості в завтрашньому дні.
Анастасія Шапар