З Грузією ми налагодили партнерські (я б навіть підняв планку – дружні) стосунки порівняно недавно. Два роки грузинська сторона бере активну участь в Літній школі з програмування в Ужгороді, а ми вже третій рік проводимо Кубок Векуа.
Звісно, про Грузію читачі знають багато. Я ж розповім про те, що з ми з товаришами відкрили для себе – досі не знали.
1) НАЗВА КРАЇНИ…
Грузини називають свою країну – Сакартвело («країна картвелів»). Давня східна назва (на моє здивування, виявилося, що в арабів і персів, які ворогували, вона звучить однаково) гурдж(Гурджистан — «країна вовків») дійшла до нас через Росію у видозміненому вигляді – як Грузія. З якого часу це пішло – сказати важко, але перси кричали одне одному: «Дур аз горгасар» (V ст.!!!: стережись вовчої голови), коли бачили загони об’єднаних грузинських та вірменських племен на чолі з Вахтангом I Горгасалі (у перекладі – Вовкоголовий – за виглядом шолома).
Насправді перською його звали Варан Хосро-Танг (усі сусідні племена, проковтнувши нерідні звуки, звали його просто “Вахтанг”). До речі, одним ударом він розрубував вершника разом із конем, мав серйозні антропометричні дані: зріст – понад 2 м на той час був дуже значним.
Великий воїн, який, беручи до своїх гігантських рук грузинську землю, бачив не свої руки, а лише землю, зумів створити ідейний форпост для Грузинської держави. Візантійський імператор Лев І Великий віддав за нього свою дочку й відрядив на допомогу для формування та утримування християнських підвалин − католикоса Петра з 12 єпископами. Як могли його подолати вороги? Звісно, стрілами… на великій дистанції…
До речі, прапор Грузії називають «Горгасаліан Давітіані»: підкреслена роль ще одного великого царя – Давида Будівничого…
2) ЛЕГЕНДИ КОЛХИДИ
Колхида – це старогрецька назва Східної Грузії. З нею якраз пов’язана легенда про Прометея. За нею, саме сюди по золоте руно приплив Ясон з аргонавтами.
Також цікавим є факт, що колись давно Західна Грузія та Іспанія називалися однаково – Іберія.
Ну і в Грузії знайдена найдавніша нитка у світі, якій понад 34 000 років. Також Грузія відома одними з найдавніших золотих копалень.
3) ДУХ
Велика кількість храмів і монастирів у Грузії давала змогу не лише зміцнювати віру, а й захищатися від ворогів. Річ у тім, що вони розмістилися у важкодоступних місцях і часто виконували роль фортець.
Вірмени колись називали Грузію «Վիրք» (Вирк), що означає «Верхня країна». Справді, навіть дуже глибоко в горах є грузинські поселення. До них важко було дістатися ворогам. Але там мужньо терпіли всі тяготи перебування, до того ж вони завжди були прихованим джерелом підтримки основної частини Грузії. Великі армії, які проходили через цю територію, змінювали її державну належність, винищували й змушували відступати грузинський люд глибоко в гори. Але минав час, страшні сусіди послаблювалися, і тоді грузини повертали свої землі, залишившись на них дотепер.
Ставлення до своїх відчутне і в тому, що в Грузії немає дитячих будинків. Тобто дітей на догляд держави не залишають.
4) МОВА
Почнемо зі значень слів: у грузинській мові слово “мама” – означає тато, “деда” – мама, “бабуа, бабу, папа” – дід, “бебия” − бабка. Немає поділу на чоловічий та жіночий рід − це зрозуміло з контексту сказаного. Немає наголосу. У словах нерідко величезна кількість приголосних при обмалі голосних. Наприклад, слово, яке ми чуємо як «гвпртсквнис» (перекладається «він нас очищує»), має 8 таких звуків. А в слові з поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» «вефхвтмбрдгвнелі» («який убиває тигрів») – 11 приголосних.
Водночас мова доволі милозвучна, а відомий на весь світ грузинський багатоголосий спів, який обов’язково почуєте на тутешньому застіллі (складається враження, що ті, хто співає, взагалі не вдихають повітря), внесено до спадщини ЮНЕСКО.
До речі, числа в Грузії цікаво побудовані за двадцятковою системою (знову унікальність Грузії). Наприклад, 87 – це 4 рази по 20 та 7.
5) КУХНЯ
Грузія багата на національні страви – хінкалі, хачапурі, лобіані, мцваді, чихиртма, ачарулі, шотиспурі, харчо… Є що покласти на стіл☺. Разом із грузинською гостинністю створюються неперевершені грузинські застілля, під час яких приносять усе нові й нові страви і ставлять поверх інших, утворюючи гору достатку. І тільки-но ви подужали якусь страву, вони тут же принесуть нову порцію. Якщо у нас порожні тарілки є ознакою смачно приготованої гостини, то в грузинів навпаки: що більше їжі залишиться, то ліпше постарався господар.
Застілля почалося
Ресторан української кухні в Батумі
У рибному ресторані
До речі, у грузинів багато страв заведено їсти руками. Вважається, що лише так можна відчути смак приготованої їжі.
6) МІСТА
Через Грузію проходив Шовковий шлях, і вздовж нього зростали гарні міста. Особливо б відзначив красу, колоритність та автентику Тбілісі. Колись, за нам уже відомого царя Вахтанга, його сокіл поранив фазана і впав із ним у джерело, де вони… зварилися. Так тут знайшлися термальні джерела. І Вахтанг заснував місто, взявши назву на основі «тбілі» – «теплий». Не буду перераховувати знакових місцин Тбілісі – їх надто багато.
Давня столиця Мцхета славиться своїми сакральними місцями – Джварі та Светицховелі (тут похований цар Вахтанг). Саме тут ви можете побачити оспіване злиття двох різнокольорових сестер – Арагві та Кури. Також, якщо Кура не дуже повноводна, то можна побачити й римський міст, збудований полководцем Помпеєм.
Кутаїсі – стародавня столиця Колхиди. Фонтан у центрі міста підкреслює це. Біля Кутаїсі є печера Прометея. Також поряд заповідник Сатаплія, де можна на каменях побачити сліди динозаврів. Серед багатьох сакральних закладів я б виокремив храм Баграта та Гелатський монастир. Перший був заснований у 1003 році Багратом ІІІ, другий − 1106 року Давидом IV Будівельником. Гелатський монастир у середні віки був центром науки, освіти та культури Грузії.
У Горі є музей Сталіна й печерне місто Уплісцихе.
Батумі ж ультрасучасне місто, яке дуже стрімко розвивається. Цікавим є факт, що після окупації Абхазії змінилася погода, і в Батумі стало більше сонячних днів. Воно замінило абхазькі курорти, ну і велика кількість відпочивальників – підтвердження цього.
Біля Уплісцихе
На озері Лісі
Біля Джварі
Звичайно, не менш цікавими є інші міста, які сподіваємося відвідати під час наступної поїздки ☺.
7) ДАРИ ПРИРОДИ
Гори, озера, водопади, мінеральні води («Саірме», «Боржомі», «Набеглаві»), винні долини Кахетії (понад 500 сортів винограду), чудове море та багато іншого – усе додає особливих вражень про Грузію.
На завершення – історія від місцевих жителів Гоніо (район Батумі). Грузини не могли взяти Гоніо-Апсароську фортецю і покликали на допомогу запорозьких козаків. Ті приїхали на чайках і, не маючи іншої мети, як просто допомогти, погнали ворогів звідти. Далі поспілкувалися гарно й поїхали додому☺. Тож дотепер українців радо зустрічають у Гоніо☺. Хоча чому лише в Гоніо? Гарно нас зустрічають і раді співпраці на всій території неповторної Сакартвело!
Річка Кура в Тбілісі
озера Абуделаурі
Канйон річки Кура
Олександр Міца,
завкафедри інформаційних управляючих систем і технологій УжНУ