Одразу після закінчення виборчого процесу на Закарпатті, місцеві сайти та соцмережі зарясніли повідомленнями про те, що голову ОДА Олексія Петрова буде звільнено з посади за програні вибори мера Ужгорода. Насправді ж екс-губернатор пішов на підвищення і, очевидно, залишиться в Закарпатті у якості голови облради.
Про це натякнув і на своїй сторінці у мережі «Фейсбук». Олексій Петров, зокрема, написав: «Відбувається робочий процес формування команди — закарпатської команди, на яку може опиратися Президент, якій можу довіряти і з якою збираюся продовжувати усі ті зміни, які ми розпочали. Тому я залишаюся працювати в області, яку вважаю рідною. Працювати для людей, які надали мені кредит довіри…».
Судячи з кількості та якості коментарів під цим постом, складається враження, що Петров таки був на своєму місці і встиг заробити симпатії закарпатців. Хтось сумує, що він пішов з посади голови ОДА, хтось жалкує, що не подався на мера Ужгорода, а хтось просто дякує за дотриману обіцянку і жорстку позицію…
Чим же запам’ятався закарпатцям Петров-губернатор? Найперше, це припиненням корупційної схеми ввозу товарів так званими «італійськими бусами». Зміни діють, а водії, які не лукавлять, можуть не сушити голову, як всунути хабара інспектору.
По-друге, Петров зумів підібрати ключ до серця норовливих закарпатців. У перші тижні роботи, він об’їхав усю область, перезнайомився з усіма керівниками районів, провів десятки зустрічей. А надалі — організував не апробований раніше в області формат спілкування. Йдеться про живі онлайн-ефіри у «Фейсбуці», де тисячі закарпатців могли напряму задати свої запитання.
Петров також контролював хід «Великого будівництва», щотижня відвідуючи по кілька інфраструктурних об’єктів. Деякі з них, як, наприклад, Буштинський міст на Тячівщині, уже зараз служать закарпатцям.
А ще Петров проявив на Закарпатті характер і силу. Як наслідок, його обіцянки боротися з корупцією не залишилися пустими словами, а вилилися у гучні затримання ТОП-чиновників, серед яких були навіть його однопартійці. На гарячому зловили також заступника голови облради, і головного лісника Закарпаття, представників міграційної та реєстраційної служб та ще чимало липкоруких чиновників.
Тобто, Петров справді стримав слова, які говорив впродовж усієї каденції, що любить Закарпаття, відчуває себе закарпатцем і, фактично, відмовився від київських посад аби залишитися на Закарпатті. За 6 місяців він зміг розібратися: хто є хто і, вже очевидно, що тепер збиратиме навколо себе людей, які не належать до еліт, але є сильними та незаангажованими особистостями із бізнесу, медицини, публічної сфери тощо.
Чому ж тоді Петров залишив посаду голови ОДА на користь директора виноробної компанії «Шато Чизай» Анатолія Полоскова? Бо цього вимагає нове українське законодавство, яке забороняє суміщати посади голови ОДА та голови облради. Той факт, що Офіс Президента та керівництво «Слуги народу» залишили Петрова у системі закарпатської влади, свідчить про те, що там задоволені його роботою і підтримкою від людей. Звісно, вибори в Ужгороді, де програв представник «СН» Віктор Щадей — це у партійній діяльності Петрова факт неприємний, але далеко не визначальний за впливом на його політичне майбутнє.
Хто ж поширює чутки про провал Петрова та його «звільнення за програні вибори»? Це нервується давній «господар Закарпаття». Адже після того як партія його сина «Команда Андрія Балоги» залишилася за бортом коаліції, Балога-старший зрозумів, що влада в області повністю вислизає з його рук і обмежиться лише Мукачівською ОТГ. Натомість до Петрова потягнулися політичні сили, які подолали виборчий бар’єр, і прогнозується, що коаліція в Закарпатській облраді може стати навіть ширшою, аніж очікувалося. Про це дізнаємося уже скоро — 7 грудня, на першому засідання нового складу закарпатського «парламенту».