Усе почалося зі стуку в двері і якоїсь тривожної метушні у коридорі – пожежа! Перше, що спало на думку – знову. Подібна ситуація вже була торік. Але тоді масову евакуацію не здійснювали, рятувальники все швидко владнали, тож страшного післясмаку з того дня не залишилося.
Тепер ще запах диму не відчувався, але біганина наляканих студентів не давала просто сидіти в кімнаті. Тож у піжамі і тапочках вийшла до сходів: все в диму і молодь, вибігаючи находу, накидає верхній одяг та прямує до виходу. Горіла сторона А. Відчувши в легенях ноти їдкого диму, побігла до кімнати, накинула на себе куртку, взяла фотоапарат і вибігла.
Студенти швидко рухалися задимленими коридорами, та паніки не було. Сплеск адреналіну дозволяє чітко слідувати інстинкту самозбереження: до виходу, до виходу, до виходу. З кожним поверхом нижче дихати ставало важче. Крізь дим було погано видно сходи і починався кашель.
У гуртожитку вимкнули електропостачання. Ми стояли надворі і спостерігали за тим, що крізь вікна темних кімнат видно було поодиноке світло ліхтарів. Воно означало: не всі студенти вибралися з гуртожитку. На місце приїхали чотири пожежні машини. Рятувальники працювали всередині, а також почали направляти висувні драбини до верхніх поверхів, де були студенти.
Через відсутність пожежної сигналізації в гуртожитку не всі змогли вчасно залишити приміщення.
Однією з тих, кому доводилося покидати кімнату через вікно, була шестикурсниця математичного факультету УжНУ Світлана, яка проживає на 3-му поверсі сторони А. Дівчина розповідає, коли зі сусідками дізналися про пожежу, тікати стало надто пізно – у коридорі було стільки диму, що перешкоджав видимості. Важко було дихати. Тож єдиним порятунком стала вчасно подана висувна драбина надзвичайників. Таким способом рятували ще понад десяток студентів з інших поверхів.
Причину пожежі з’ясували: загорілася “підсобка” на першому поверсі. Однак задимлення було настільки сильним, що й на шостому стояли клуби диму.
Позитивним у цій пожежі було тільки те, що вона трапилася ввечері, а не вночі… Бо скільки сонних студентів, прокинувшись від диму, встигли б вчасно покинути кімнати?!
