Нагадаємо, що ще 18 квітня 2019 року Ужгородська міська рада прийняла рішення про реорганізацію Ужгородського міського пологового в комунальне некомерційне підприємство.
04 червня 2019 року Управління охорони здоров’я Ужгородської міської ради оголосило конкурс на заміщення вакантної посади директора комунального некомерційного підприємства “Ужгородський міський пологовий будинок” відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2017 № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я».
Всі бажаючі особи мали можливість податись для участі у конкурсі до 19 червня 2019 року.
Бажаючими взяти участь у цьому конкурсі виявили бажання Ломага Юрій, Фетько Руслан та Пантьо Вікторія.
Управління охорони здоров’я Ужгородської міської ради із самого початку оголошення даного конкурсу допустила ряд порушень, зокрема під час формування конкурсної комісії не було враховано положення п.11-15 постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2017 № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я». Управлінням було створено комісію у кількості 8 осіб із представників трудового колективу, органу управління, депутатського корпусу та громадськості хоча вище зазначена постанова передбачає, що комісія повинна формуватися виключно із представників трудового колективу, органу управління та громадськості у рівній кількості ( загальна кількість 6 або 9 осіб) про представників депутатського корпусу у постанові нічого не сказано.
Після розгляду заяв претендентів і доданих до них документів рішенням конкурсної комісії всі троє претендентів були допущені до участі в конкурсі та стали його учасниками не зважаючи на невідповідність поданого ними пакету документів постанові Кабінету Міністрів України 27.12.2017 № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я», зокрема
– Фетьком Русланом не було подано – підтвердження подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону України “Про запобігання корупції”);
– Ломагою Юрієм не було подано медичні довідки про стан здоров’я, щодо перебування особи на обліку у психоневрологічному та наркологічному закладі охорони здоров’я за формами, затвердженими МОЗ, а також підтвердження подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону України “Про запобігання корупції”);
– Пантьо Вікторія на момент подачі пакету документів не мала 5 років стажу на керівних посадах;
За словами юриста, всупереч вимогам постанови КМУ, конкурсна комісія допустила всіх претендентів до участі у конкурсі.
24 червня 2019 року більшістю конкурсної комісії Пантьо Вікторію було обрано переможцем конкурсу, після чого було внесено відповідне подання міському голові.
У свою чергу Ужгородський міський голова своїм розпорядженням відхилив подання конкурсної комісії, та рекомендував Управлінню охорони здоров’я провести повторний конкурс.
Дії міського голови Пантьо Вікторія вважала не законними та вирішила оскаржити до суду. Також колектив звернувся з проханням врегулювати ситуацію до тодішнього голови ОДА.
Суд першої інстанції у задоволення позову відмовив повністю зазначивши, що в діях міського голови не вбачається порушення прав позивачки, апеляційний суд у свою чергу скасував частково рішення першої інстанції за яким визнав розпорядження незаконним.
У свою чергу Верховний суд України поставив крапку у цій багатостраждальній епопеї, яка тривала з липня 2019 року, прийняв рішення за яким рішення першої інстанції залишив у силі, а також вказав, що Пантьо Вікторія не могла бути призначена на посаду через відсутність керівного стажу передбаченого постановою кабміну.
Ми звернулися за коментарем до Вікторії Пантьо щодо цього рішення. Пані Вікторія відмовилася коментувати рішення Верховного суду, аргументуючи тим, що не довіряє українським судам і, ймовірно, звертатиметься у пошуках справедливості до Європейського суду з прав людини.