У 2019 році на Закарпатті четверо осіб склали зовнішнє незалежне оцінювання на максимальні 200 балів. Якими ж здивованими виявилися працівники Департаменту освіти ОДА, які хотіли привітати переможців, коли з’ясувалося, що з цієї четвірки одна людина стала лідером одразу у двох дисциплінах. Далі виявилося, що цей унікальний учасник ЗНО вже володіє кількома вищими освітами. Після проведеного розслідування загадкового розумника знайшли. Ним, а точніше нею, виявилася вчителька з Макіївки, яка переїхала в Мукачево і займається репетиторством з хімії і біології. Аби перевірити свої знання, жінка зареєструвалася для проходження тестування зі ЗНО і здобула найвищі результати.
Varosh знайшов Ганну Олександрівну та записав з нею інтерв’ю.
– Давайте знайомитись: хто ви і як потрапили на Закарпаття?
– Мене звати Ганна Олександрівна Федосєєва. Мені 43 роки, я родом з Макіївки, закінчила Донецький національний університет. Моя основна базова освіта – біохімік, додатково здобула диплом вчителя інформатики. А пізніше мені знадобилися знання з юриспруденції і я ще закінчила Київську академію адвокатури за спеціальністю «Правознавство». Працювала в столиці, а 2011 року мені запропонували керувати проектом будівництва і розвитку одного з готелів на Закарпатті. Так я потрапила в Мукачево.
– Тобто на Закарпаття ви переїхали не через війну на Донбасі?
– Ні, хоча війна мою родину не оминула. Вибухом снаряду була розбомблена квартира батьків чоловіка в Макіївці. Вони дивом врятувалися і вибігли на вулицю у нічних сорочках і з документами. Ми забрали їх сюди, а згодом і мою маму, яка також жила на Донбасі.
– Отже, ви керували готелем. Сфера абсолютна не дотична до педагогіки…
– Саме так. Педагогічна діяльність з’явилася випадково. Справа в тому, що я у доволі пізньому віці наважилася на другу дитину. Завагітніла в 40, працювала до останнього і планувала після пологів повернутися на роботу. Але народження молодшого сина все змінило…
– Так от хто насправді є причиною ваших укупі 400 балів і нашого сьогоднішнього знайомства?
– Так. Не змогла я покинути малюка і почала ще під час декрету думати про підробіток вдома. Якось зі мною скайпом зв’язалася однокласниця і, пам’ятаючи, що я колись в університеті викладала біохімію, спитала, чи можу я підготувати до іспитів її дитину. І тут я зрозуміла, що це те, чим я можу займатися.
– Не бентежила вас велика пауза у викладацькій діяльності?
– Ні, за 2 дні я прочитала 2 посібники зі ЗНО – біології і хімії. Завантажила, так би мовити, інформацію в голові і зайнялася репетиторством. Перший рік ретельно готувалася до кожного заняття, але, в принципі, можу подякувати своїм вчителям – за всі роки мої знання не вивітрилися і починати з нуля не довелося. Стартувала з хімії, потім побачила, що біологія також затребувана. Її навіть у 5 разів більше складають, ніж хімію. І от уже 3 роки репетиторство – моя основна робота.
– Протягом цих 3-х років, чи складав хтось із ваших учнів ЗНО на 200 балів?
– Я би дуже хотіла цим похвалитися, але поки що, на жаль, не можу. Найвищий результат серед моїх учнів – 198. А так, я бачу, що 180 і вище – абсолютно реальні бали, якщо старанно займатися з репетитором.
– Що ж це за школа, що не можна скласти ЗНО без репетиторів – часто нарікають батьки.
– На жаль, такі наші реалії. Наприклад, дитина ідеально вчиться в школі, засвоює шкільну програму з біології за 11 клас. А на ЗНО її запитують 6-й клас ботаніку – назви мохів, лишайників, грибів. Навіть якщо відмінно школяр все це знав у 6-му, то за 5 років все забувається. І дитині треба самостійно сідати і вчити ботаніку заново, бо шкільна програма 11-го класу таких повторень не передбачає. Треба розуміти: з дітьми ми не вчимо хімію, а готуємося до ЗНО. Це абсолютно різні речі в нашій системі освіти. ЗНО – наче окрема галузь. Там свої закони і правила. Що я зробила: з 2008 року абсолютно всі запитання з хімії і біології відсортувала по темах і виходить, що за 12 років все, що було на ЗНО, – це 36 варіантів. І якщо ти їх пройдеш (бажано кілька разів), то однозначно непогано складеш іспит. Тому ми з учнями не вчимо зайвого у глобальному сенсі, а концентруємося виключно на запитаннях ЗНО.
– Ви були впевнені перед власним іспитом у своїх знаннях?
– Так, на 100%. Я знала, що напишу на 200.
– А як щодо некоректно сформульованих запитань?
– О, це інша справа. Ви торкнулися складної теми. За це я дійсно хвилювалася. Це називається «помилки відмінників». Тобто іноді запитання сформульоване таким чином, що людина, яка має високий рівень знань, бачить глибше, ніж запитують. Щоправда, мені пощастило і цього року були якісні запитання. А от одного разу було, скажімо, таке запитання: що робити якщо хтось біля вас зламав ногу? Треба було написати послідовність дій і там були такі варіанти: викликати швидку, зафіксувати ногу, продезінфікувати рану, накласти пов’язку. Дуже багато учнів, знаючи із реального життя, скільки часу їде швидка на виклик, написали, що зафіксували б рану. А правильною відповіддю вважається, що найперше треба викликати швидку.
– Ну, я би посперечалася…
– От і наші сучасні діти найперше б взялися надавати першу невідкладну допомогу. То хто правий? Часто бувають підступні запитання, коли не вказується умова. Наприклад, той же перелом міг статися у горах, де взагалі складно викликати швидку. Або, наприклад, ще таке запитання: що робити, якщо вкусила змія? У шкільних підручниках вчать по-одному, а нинішнє Міністерство охорони здоров’я України рекомендує інше.
– І що саме?
– Розповідаю: отрута змій, які водяться в Україні, розрахована на дуже маленьку здобич– пацюка чи миш. Тобто отрути вистачить, щоб убити маленьку тваринку. На людину її не вистачить. Тому наші українські гадюки не настільки небезпечні. Можуть бути неприємності, звичайно, але не смертельного характеру. Але тут головне – не накласти джгут. Бо якщо тебе вкусили змія, скажімо, за руку і ти перекрив циркуляцію крові, то отрута діятиме в межах руки. І цього достатньо, щоб у цій локації наробити біди. А якщо джгут не накласти, то отрута розподілиться по всьому організму, а печінка почне її інтенсивно знешкоджувати. Треба багато пити, можна застосувати антигістамінні препарати і все. Тому в реальному житті накладати не треба, а в запитаннях ЗНО – так. Трапляються випадки, коли через такі питання учні оскаржують результати ЗНО і тоді їх відміняють. Цього року такого не було, тому я успішно на всі запитання відповіла.
– Чому ж у решти ваших учнів не 200 балів?
– Тому що ЗНО складають розумні люди і вони його складають так, щоб був якийсь середній результат. Тому вони обов’язково ставлять запитання – пастки, на які можна відповісти тільки якщо ти пам’ятаєш велику купу окремих фактів, які важко завчити. Таких контрольних запитань завжди є 2-3, які відсікають ситуацію, щоб всі набрали по 200 балів. І ще є 2-3 запитання на логічне мислення. Вони нібито прості, але за межами шкільної програми. Тому якщо поталанило з логічним мисленням, ти можеш це зробити, якщо ні – отримаєш нижчий бал. Але отримати 190 балів – абсолютно досяжна мета.
– Чому ви все ж таки вирішили складати ЗНО?
– Якось мене трішки зачепило, коли діти запитали: «А ви самі би склали на 200»? Я відповідала, що так. І довела.
– Як реагували на вас як учасника зовнішнього незалежного оцінювання?
– Найперше приємно вразило, як я легко зареєструватися. На це я витратила загалом десь 2 хв. А на сам іспит мене спочатку не хотіли впускати, бо думали, що я чиясь мама. На другому – що я вчителька, яка дуже хвилюється за учня. Насправді при складанні ЗНО немає вікових обмежень.
– Серед ваших вихованців є люди, які вже мають вищу освіту?
– Дуже багато. В основному це люди, які вирішили змінити професію і їм потрібна друга вища освіта. Вік – 40-45 років. Наприклад, цього року: жінка почала працювати косметологом, їй потрібна медична освіта і вона складала ЗНО з біології, хімії, української та іноземної мов. Її результат – 185 балів. Вона навіть могла пройти на «бюджет», якби це була не друга освіта.
– В середньому скількох учнів ви ведете протягом року?
– 30-40 людей. Тобто це вже повністю моя робота і розклад у мене щільний.
– Вони приходять до вас додому?
– Ні, переважно я займаюся онлай – скайп, вайбер, телеграм-канал, куди я кидаю завдання. Ще є спеціальні онлайн-платформи, які забезпечують зустріч репетитора і учня.
– Тобто ви не тільки мукачівських дітей ведете?
– Абсолютно ні. У мене є учні з Австралії, Канади, Каліфорнії, будь-звідки. І через різні часові пояси іноді доводиться проводити заняття о 6-й ранку. Це дуже поширена практика. По-перше, є батьки, які подорожують і весь час змінюють місце перебування. Відповідно, дитина сьогодні в Португалії, завтра в Іспанії і займатися з репетитором очно немає можливості. Буває, футболіст разом з командою їздить грати в різні країни і з ним перебуває дитина. З наступного навчального року я працюватиму у новому приватному центрі підготовки школярів для ЗНО «Genius X» у Мукачеві, то спілкуватимуся з учнями вже очно.
– Які ви ставите умови, коли до вас проситься учень?
– Раніше ніж за рік до ЗНО я не беруся готувати людину. Якщо 2 роки – то це ідеально і високий результат гарантований. Під час першого знайомства даю завдання і визначаю здібності учня. Буває, приходить людина і каже, що вона абсолютний нуль з хімії. Але цей «нуль» вміє мислити і згодом перетворюється на 170 балів.
– А є діти, яким не рекомендуєте займатися хімією чи біологією?
– І таке буває. Особливо, коли бачу, що дитину змусили батьки. А в неї, можливо, зовсім інші мрії. Дитина вимкнена на заняттях, ти не можеш до неї достукатися, бо їй це антипатично і нецікаво.
– Яку пораду б ви дали спеціалістам, які складають тести для ЗНО з природничих дисциплін?
– Не бути консервативними, бо надворі ХХІ століття і наука не стоїть на місці. Наприклад, періодична система хімічних елементів Менделєєва. У варіантах ЗНО вона абсолютно застаріла. Відсутні 113, 115, 117, 118 елементи (їх відкриття підтверджено і вони додані в таблицю у 2015 році). В таблиці для ЗНО вони всі ще під тимчасовими назвами. Крім того, у всьому світі ця таблиця має інший вигляд. Мені особисто довелося перевчитися. А наша наука довго чомусь залишається консервативною. З біології так само – з року в рік переписують застарілі факти, а ти читаєш, цікавишся і бачиш, що наука далеко пішла вперед.
– Чи можете ви сказати, що в Україні власним розумом, займаючись педагогікою, можна заробляти пристойні гроші?
– На жаль, поки що ні. На попередньому місці роботи моя зарплатня була вищою. Але зараз я отримую дещо більше – емоційну віддачу. Ти настільки відчуваєш себе затребуваним і корисним, що це не порівняти ні з чим. Досягнення твого учня сприймаються набагато гостріше, ніж твої власні. Я зрозуміла, що це те, чим я дійсно хочу займатися в житті.
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Карл Смутко