22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві було проголошено Акт Злуки. На честь об’єднання українських земель було проведено велике народне віче та військовий парад. Того дня маніфестації у Києві та в регіонах вражали. Це яскраво засвідчують світлини, представлені Українським інститутом національної пам’яті.
“Світла Директоріє і Високий Уряде Української Народної Республіки! На цій історичній площі… стоїмо оце ми, законні й вольними голосами нашого народу вибрані представниками Західної України, а саме Галичини, Буковини і Закарпатської Русі, та доносимо Вам і заявляємо прилюдно перед усім народом України, перед усім світом і перед лицем історії, що ми … власною волею хочемо і бажаємо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого, – до якої стреміли наші великі гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу”, – із промови голови галицької делегації Льва Бачинського. Київ, 22 січня 1919 року.
“От військові оркестри заграли “Ще не вмерла”! На дзвіниці Софії загув дзвін. Серед натовпу рух і чути голосне: “Слава!… Їдуть!… Їдуть!… То Директорія!…” Та от усе стихає, як на команду. Люде знімають шапки: по чотирьох кутах площі чотири диякони читають Акт Злуки усіх українських земель во єдине тіло. І сльози навертаються мені на очі…” – згадував український громадсько-політичний діяч Віктор Андрієвський у своїх мемуарах “З минулого”.
Універсал Директорії УНР про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою 22 січня 1919 року.
Після проголошення Акту Злуки ЗУНР змінила назву на Західну область УНР. Уряд Української Народної Республіки надавав фінансову допомогу західним теренам Україні на закупівлю продовольства, налагодження транспортної системи, військове будівництво і розвиток культури. Було налагоджено поштовий зв’язок за внутрішніми тарифами.
Натомість УГА влітку 1919 року підтримала Армію УНР в боротьбі з “білими” та “червоними” росіянами, спільними зусиллями дісталися Києва.
“По злуці українських земель кожний ворог стає спільним українським ворогом і проти його посягань повинні спільно стати всі українці. В українсько-польській війні поможе Велика Україна галичанам одягом і воячим приладдям. Дещо вже переслалося, багато що поспіє, а в потребі прийдуть брати з-над Дніпра, щоб відперти спільно ляцького наїзника, щоби спільно пролитою кров’ю звільнити на ділі соборність усіх українських земель…” – із промови міністра УНР Микити Шаповала в Золочеві перед вояками УГА, січень 1919 року
Однак війна стала головною причиною, чому не вдалося реалізувати Акт Злуки. Вже за місяць Київ зайняли більшовики, а урядові установи УНР змушені були покинути столицю. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину – румунські, Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Загарбники розривали Україну зі всіх сторін.
“Та попри це, дата 22 січня 1919-го стала символом демократичного, цивілізованого збирання земель в одній суверенній державі, а ідея соборності України – визначальною для наступних борців за незалежність України. Відзначаючи 71-річницю Акта Злуки, 21 січня 1990 р. мільйони українців утворили «Живий ланцюг» між Львовом та Києвом, продемонструвавши єдність української нації, її бажання жити в самостійній державі,” – йдеться на сайті УІНП.
“Як воно не складеться в ближчим часі, а сьогоднішнє з’єднання України в одну державу після 700-літньої розлуки єсть величезної ваги річ”, – зі спогадів українського громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка “Щоденник (1918-1919)”.
“Це від часів Ярослава Мудрого перший раз усі українські землі, теоретично й бодай декляративно, знайшлися разом як одна державна цілість. День цей буде отже інспірацією українського народу на так довго, поки він не осягне повного обєднання у самостійній і соборній Україні. В тому вага цієї події”, – писав український громадсько-політичний діяч, дипломат Лонгин Цегельський у книзі “Від легенд до правди”.