На війні з росією загинув мешканець Виноградова, підприємець, фаховий військовий – командир артилерійського взводу артилерійського дивізіону військової частини А1556, капітан Дмитро Малютін. 43-річний виноградівець був членом виконкому Виноградівської міської ради, головою громадської організації «Ветерани бойових дій Виноградівщини». Загинув у п’ятнницю, 3 листопада, внаслідок ракетного удару населеного пункту Зарічне, Запорізької області.
Андрій Цаплієнко пише:
В Запорізький області загинув від ракетного удару один з найкращих і найвмотивованіших артилеристів країни Дмитро «Таксист» Мілютін.
Двічі доброволець. АТО і повномасштабна війна.
Працював в Дебальцевому під час оборони міста. Зустрічались з ним там на позиціях 128-ої бригади.
Напевно, вражений російський корабель в Керчі можна було б вважати «отвєткою» за Дмитра та інших загиблих від російської ракети офіцерів.
Але ми їх могли не втратити, якби виконувався наказ на заборону «совкового» шикування на фронті. І той, хто проігнорував цей наказ, давши відповідну команду, просто має відповісти. За законом. Це буде чесно і справедливо.
Дмитро Мілютін
Дмитро служив у АТО-ООС з перших днів війни. Народився на Хмельниччині, а його дитячі роки проходили по гарнізонах у різних куточках країни, допоки сім’я не опинилася в Криму, де й залишилася. Для сина військового, де батько був прикладом для наслідування, навіть не виникало питання з вибором майбутньої професії. Закінчивши Сумського військового інституту артилерії, за розподілом його направили служити на Закарпаття, де він зустрів свою другу половинку і залишився жити назавжди.
У 2004 році в званні старшого лейтенанта Дмитро Мілютін потрапив під скорочення і протягом 10 років опановував життя на «гражданці» – працював таксистом. Коли розпочалося АТО він сам прийшов до Безпосередньо в зоні АТО мобілізований старший лейтенант перебував з 23 вересня. Тоді командир батареї вивів своїх хлопців з Дебальцівського плацдарму, втративши лише одного побратима. Після короткої відпустки повернувся у Луганську область. Був звільнений в запас у 2015 році. Коли вчергове звільнився зі служби, постало питання працевлаштування, аби забезпечити сім’ю. Дмитро Станіславович разом з дружиною відкрив мінімаркет «Для своїх».
Одразу після повномасштабного вторгнення досвідчений військовий без вагань пішов боронити Україну, бо вважав своїм обов’язком закінчити цю війну, вигнавши ворога з рідних земель, аби його синам ніколи не довелося брати в руки зброю. Вдовою залишилася дружина Олеся, з якою у парі прожили 20 років і виростили двох синів Ігоря та Максима.
