Як розповідає журналіст “НВ” Ольга Духнич, авторитетний вірусолог Алла Мироненко стверджує, що про пік епідемії COVID-19 в Україні говорити поки що рано, не вважає загрозою відкриття метро і називає ризиком роботу дитячих садків.
На відміну від більшої частини жителів землі, Алла Мироненко розмірковує про COVID-19, вже вразив понад 5 млн осіб, безпристрасно і раціонально. Вона, доктор медичних наук і інфекціоніст, більше 30 років працює з найнебезпечнішими вірусами, відомими людству. Інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л. В. Громашевського, де Мироненко завідує кафедрою респіраторних захворювань, — одна з небагатьох в Україні організацій, включених в міжнародний науковий діалог, спрямований на вирішення проблеми пандемії.
У зв’язку зі значним ослабленням карантинних заходів, а також переходом країни до моделі адаптивного карантину НВ поговорив з професором Мироненко про основні ризики повернення українців на вулиці міст, а також про перспективу другої хвилі захворювання.
— Ми з вами розмовляли на самому початку епідемії, і ви говорили, що перехворіти і набути колективний імунітет всередині країни — це вихід. Чи змінилася ваша думка, враховуючи нинішнє уявлення про COVID-19?
— Ні, не змінилася. Карантин знімають, але його не можна тримати вічно. Є надія, що люди навчилися думати про свою безпеку і правильно поводитись. Тобто носіння маски і обробка рук — це все з нами ще надовго. Тому що мало, дуже мало хто у нас перехворів. Ми маємо інформацію про хворих в країні і бачимо цифри, але навіть розуміючи, що не всі зможуть і будуть тестуватися, особливо у віддалених і важкодоступних районах, і є деяка кількість неврахованих випадків, — це мало для країни з населенням 38 млн.
Але вічно тримати карантин теж не можна. Значить, треба шукати способи мінімізувати медичний збиток від того, що карантин буде знято.
— Наскільки велика кількість неврахованих випадків, на ваш погляд?
— Сьогодні складно судити, але ми знаємо, що вірус SARS-CoV-2, що викликає COVID-19, тропний до нижніх відділів дихальної системи, а тому певна кількість пневмоній без аналізу, що підтверджує коронавірус, але з характерними особливостями течії можуть не враховуватися. При такій локалізації запалення складно отримувати мазки та змиви з легень. Але повторюся: число неврахованих випадків не настільки велике, щоб мати уявлення про імунітет у всього суспільства.
— На вашу думку, наскільки ймовірним є те, що запуск метро і загальне пом’якшення карантинних заходів в Україні не піднімуть захворюваність?
— Ну, якщо запуск метро буде контрольованим, то не підніме. Тобто якщо люди будуть в масках і стануть стежити за гігієною рук. Я була противником закриття метро і говорила, що потрібно вводити масковий режим. Мені відповідали: так, ми розуміємо, але масок же немає. Тепер маски є.
Метро — не найнебезпечніший вид транспорту, якщо врахувати, що ми проводимо там максимум 40?50 хвилин. А зазвичай близько 20?25 хвилин. Крім того, в метро є вентиляційна система, яку можна оснастити фільтрами, ці фільтри обробляти і очищати. Всім цим треба займатися. Якщо дотримуватися правил, транспорт не представляє небезпеки.
Інша справа дитячі садки. Тут мені неспокійно. Тому що діти, як правило, хворіють без яскраво вираженої клінічної картини. А вдома їх чекають дорослі, не завжди молоді й здорові. Зростання захворюваності може викликати відкриття дитячих садків. Зараз апелюють до досвіду західних країн, де дитячі садки відкрили, але там зовсім інші умови. У тій же Німеччині один вихователь на трьох дітей. Але у нас же такого не буде.
Дитсадки завжди були тим місцем, звідки хвороби поширюються навіть без пандемії нового вірусу. Циркуляція респіраторних захворювань — бич дитячих садків.
— Ослаблення карантину, на ваш погляд, це жест медичний чи політичний? Нам постійно говорять, що ми на піку захворюваності, але в той же час карантин полегшують.
— Ці розмови про пік мене просто розчулюють. Сказати, був пік або його не було, можна тільки після того, як епідемія закінчиться. Або стійко піде на спад. Цього падіння ми не бачимо. Є велика надія на літо, і нехай жодного літа з коронавірусом у нас не було, є ряд об’єктивних факторів: вірус чутливий до сонячних променів, ми багато часу проводимо на свіжому повітрі і багато провітрюємо приміщення, цього жоден респіраторний вірус не любить. Є надія, що влітку буде якось легше і простіше.
Що до карантину, то це рішення про доцільність. Знову ж таки, буде осінь, і ми не можемо студентів і школярів тримати вічно на дистанційному навчанні, треба буде про це теж думати. Школи повинні почати працювати, тому що діти дичавіють, вони скоро один одного перестануть впізнавати, якість освіти студентів також страждає. Все це ставить багато питань про безпеку. У класах повинні з’явитися дезінфікувальні рідини, школярів потрібно зобов’язати носити маски, а їдальні, можливо, доведеться замінити їжею, яку дитина приносить з собою.
— Яку ще важливу інформацію про вірус ми вже сьогодні маємо крім зазначеної вами сезонності?
— Уже зрозуміло, що довгий інкубаційний період захворювання і стерті форми перебігу хвороби не дають нам надії на те, що цей вірус можна буде якось викорінити. Тобто він з нами вже до кінця днів. Якщо, наприклад, у SARS в 2002—2003 роках був виражено важкий перебіг хвороби, то цей вірус буде спокійно і нескінченно довго переміщатися по планеті в своїх безсимптомних формах. Подивимося, що буде з вакциною. Якщо з’явиться вакцина, яка буде ефективна, і люди будуть мати імунітет після вакцинації, — це прекрасна звістка. Тобто в дитинстві людина, наприклад, зіткнеться з цим вірусом, легко його перенесе і матиме імунітет, а далі вже їй нічого не страшно. Це такий оптимістичний прогноз. Але хвороба нікуди не дінеться.
— Що відомо про мутації вірусу, наскільки вони виражені і чи завадить це створенню вакцини?
— Це РНК-вірус, а вони зазнають значних мутацій. Навіть зараз, коли є карантин і немає активного авіасполучення між країнами, ми бачимо, що існують європейські кластери мутацій і, наприклад, американські. На жаль, поки немає даних, що мутації призвели до зміни властивостей вірусу в бік полегшення симптомів, які він викликає, але, що важливо, він досі вловлюється тестами ПЛР, і це хороша інформація. Значить, антигенні сайти вірусу не зачеплені і теоретично вакцина створювана. Але на практиці потрібно почекати.
— Кожен день в Україні від COVID-19 вмирає приблизно 16 осіб. Наскільки це більше або менше, ніж від пневмоній, викликаних, наприклад, сезонним грипом А?
— За два з половиною місяці карантину в Україні від коронавірусу померло 600 з гаком людей. Якщо подивитися статистику за пневмоніями за чотири місяці, то буде 1.200 випадків за загальною статистикою. Від грипу, можливо, і більше людей помирає. В цей відносно спокійний сезон підтверджених смертей від грипу було близько 80. У 2015?2016 роках, коли грип був важким і стаціонари були забиті хворими, від грипу померла 391 особа. Тобто я не бачу якоїсь підвищеної смертності від коронавірусу в Україні, але це не тому, що вірус безпечний, а тому що інфікованих мало.
Ми просто закрилися і сховалися, але вірус нікуди не подівся. Ми навчилися поводитися, носити маски, обробляти руки, і це вже великий плюс.
— А скільки українців, на вашу думку, в результаті перехворіють на цей вірус, якщо враховувати, що восени він, ймовірно, повернеться?
— Після того як перехворіє 80% населення можна буде зітхнути і спати спокійно. До цього захворюваність триватиме, регулювати можна тільки її темп. Якщо буде вакцина, то все спроститься. Інше питання, що вакцину доведеться чекати навіть після початку промислового виробництва, забезпечити весь світ не так-то легко, а Україна далеко не в першій десятці країн, де таку вакцинацію вироблять.
— Як би ви охарактеризували український варіант карантину в порівнянні з іншими країнами? Наскільки він був успішним?
— Наш карантин був жорсткий, але все ж демократичний. У Росії, де ситуація набагато серйозніше, не можна було навіть пересуватися без спеціальної перепустки на особистому автомобілі. В Україні люди могли працювати дистанційно і пересуватися по місту, якщо їх робота цього вимагає. Я думаю, карантин був введений вчасно для того, щоб підготувати медичну систему до прийому хворих і навчити людей новим стандартам життя з вірусом. Тепер наше завдання — вийшовши з карантину, розуміти, навіщо він нам був потрібен і як правильно поводитися.
— Як ви ставитеся до досвіду Швеції, яка в принципі не вводила серйозних карантинних заходів?
— У Швеції людям не потрібно говорити двічі про заходи безпеки та соціальної дистанції. Нашим людям чомусь потрібні інші методи. Втім, у Швеції і щільність населення інша. Тому, можливо, їх держава вирішила пережити першу хвилю вірусу без карантину і не опинилася в десятці країн з найбільшою кількістю хворих.
Карантин — це і реакція держави на поведінкові моделі в суспільстві. Візьмемо 125-мільйонну Японію. Там на маленькій території і без тривалого карантину вельми низька захворюваність. Моделі поведінки японців такі, що вони не кидаються один одному на шию цілуватися і обніматися. Вони кланяються один одному в пояс, дистанційно. У школах гігієні приділяється особлива увага, кожен учень має своє індивідуальне мило, рушник, тобто немає спільних предметів. Така модель поведінки існує в країні століттями і не сприяє поширенню вірусу. Ми не Швеція і не Японія, нам важко буде утримати такі поведінкові стандарти, але нам доведеться міняти свою соціальну поведінку, носити маски та регулярно мити руки ще кілька років точно.
— На ваш погляд, наскільки в країнах з рекордною кількістю хворих, таких як Іспанія, Італія і США, перша хвиля захворювання дозволила сформувати колективний імунітет?
— Складно говорити про колективний імунітет, але, можливо, цих серйозних відсотків перехворілих буде досить, щоб друга хвиля захворювання була згладженою. У названих країнах карантин ввели не відразу, і, можливо, було багато форм захворювання зі слабкими симптомами, які статистика не враховує. Якщо це так, то люди перехворіли і мають антитіла. Саме завдання з’ясувати це зараз буде вирішувати ВООЗ, проводячи масове тестування жителів європейських країн на виявлення антитіл. Якщо таких людей багато, то гіпотеза другої слабкої хвилі підтвердиться.
— Коли Україні чекати другої хвилі захворювання і як звичайній людині до неї підготуватися?
— До другої хвилі насамперед повинна бути готова система охорони здоров’я, ми бачимо, що майже кожен день значний відсоток тих, що заразилися — це медики. Зрозуміло, що на перших етапах епідемії засобів захисту практично не було, але зараз їх все більше. Нам важливі не тільки місця в стаціонарі, але й ті, хто буде лікувати. Що до звичайних людей, рекомендації все ті ж: ми не повинні сприймати ослаблення карантину як зникнення хвороби — вона є, і в масках нам ходити мінімум всю осінь і зиму.
— Питання про маски. Зараз більшість людей їздить в тканинних масках, не в респіраторах і не в хірургічних масках. Наскільки така маска ефективна?
— Маска повинна бути хірургічною, тришаровою, зробленою зі спеціального синтетичного матеріалу. Він має електростатичні властивості, які не дозволяють вірусам проникати крізь маску і відштовхують дрібні частинки слизу, де вірус життєздатний. Такі маски, наприклад, ефективні від вірусу грипу — ми це перевіряли в умовах нашої лабораторії. Принципової різниці, грип або коронавірус, немає.
Саморобні тканинні маски, якщо людина їх тільки в громадських місцях використовує, то нічого страшного, в них вона точно не торкнеться обличчя, і це вже великий плюс. Краще все ж, щоб вони були тришаровими, але навіть в такому варіанті від мікрокрапель, на відміну від хірургічної маски, вони не захищають. Їх потрібно часто міняти і не носити довго.