Не розумів і ніколи не розумітиму рішення українських судів, які відпускають під сміхотворні застави чиновників, які були впіймані на хабарі. Відпускають на волю наглих корупціонерів, які вважають, що можуть отримувати сотні тисяч гривень лише за те, що дорвалися до владних кабінетів. Причому, крадуть на своїй рідній землі, у своїх же людей, в яких спочатку просять голоси на виборах, а потім обдирають на амбулаторії, яку громада села чекала десятиліттями. Але сам факт, що на Закарпатті вперше в історії затримують на гарячому таких високих посадових осіб, як заступник голови обласної ради та керівник місцевого управління ДАБІ говорить лише про те, що для місцевих правоохоронців, для мене особисто – вони ніякі не авторитети, а звичайні злодюжки, які обкрадають людей. Власне, як і цілий ряд інших подібних ділків, які цього тижня були затримані у лісовому господарстві, на митниці та сервісному центрі поліції. Кошти Державного фонду регіонального розвитку, на які зазіхнув заступник голови обласної ради – це зона мого особистого контролю. Фінансовий інструмент, який дозволив цьогоріч побудувати на Закарпатті десятки об’єктів соціальної інфраструктури. І служитимуть вони громаді, а не політиканам, які не вміють нічого, окрім того, щоб на цій громаді наживатися. Вірніше, наживалися.