Михайло Бучак – наразі один з кращих тренерів України зі змішаних єдиноборств. Кращий коуч держави з хортингу. Вихованці Михайла за плечима мають архіви грамот і дипломів, десятки кілограмів кубків, золотих, срібних та бронзових медалей. Він спортивний меценат та організатор кращих турнірів Європи зі змішаних єдиноборств. Він людина слова і людина дії.
Живе за принципом – навчити можна кожного в будь-якому віці та з будь-якою фізичною підготовкою. Він чудовий сім’янин, друг і колега. Формула успіху та плани на перспективу вустами директора UFММА в Закарпатській області, засновника Тячівської міськрайонної федерації Хортингу, президента бійцівсього клубу «INFAYTER» Михайла Бучака.
– Пане Михайле, наразі Ви один з найкращих тренерів сучасної України зі змішаних єдиноборств. Кілька років тому Вас визнали кращим у державі тренером з хортингу.
За Вашими плечима понад 30 масштабних змагань всеукраїнського та міжнародного рівнів, які організували Ви практично самотужки. Ваші вихованці призери й переможці чи не усіх серйозних змагань в Україні та за кордоном. Коли Ви вперше стали на спортивну стезю у якості бійця і як вона поступово перейшла у кар’єру тренера?
- Моя спортивна кар’єра і справді поступово, після виважених роздумів, перейшла у тренерську. І остання чомусь була мені завжди ближчою навіть у юному віці. Позаяк мій наставник завжди просив мене асистувати, наче відчував, що тренерська діяльність – це моє істинне «Я». Спочатку допомагав йому, а згодом почав повноцінно його заміняти. Головне, він довірився мені, а я виправдав його сподівання. Це стало спочатку мрією, а згодом – сенсом мого життя. Не уявляю себе сьогодні в іншому амплуа. За що дякую Богу і першому тренеру.
– Тренерська робота в Україні – справа далеко невдячна. На державному рівні спортивна галузь практично не фінансується. Меценати вкладають гроші у більш масові й популярні види спорту. Просте питання: навіщо воно Вам, адже в розбудову інфраструктури, організацію змагань Ви вкладаєте свій час, знання, і, що не менш важливо – гроші із сімейного бюджету.
- Якби у нас все було солодко: кожен вид спорту достойно фінансувався, тренерів і спортсменів забезпечували б усім соціальним пакетом, стимулювали матеріально – у спорт би кинулись усі чи, принаймні, переважна більшість. Так би мало бути – я маю на увазі підтримку державну, але якщо у ту чи іншу сферу кожен приходитиме через фінансову складову – результату годі чекати. ММА стрімко розвивається, стає усе більше популярним серед молоді, найголовніше гартує дух і розвиває фізичну форму. А щодо питання – нащо це мені? Відповідаю – це стиль мого життя. Це моє покликання. Тому, я не думаю про заробіток чи якісь інші матеріальні блага. Я думаю про здорову націю, майбутнє наших дітей.
– Про все поступово. Я зазначав, що Ви організували понад 30 турнірів державного, європейського і світового масштабів. Переважно в області, Тячівському районі зокрема. Тобто окрім ММА Ви популяризуєте ще і рідний край. Які змагання для Вас особисто були найкраще організованими і зібрали еліту Європи й світу…
- Я не можу, не хочу, і не буду виокремлювати якийсь окремий турнір: світового масштабу чи районного. Вони всі для мене є дітищами. У кожне змагання я вкладаю душу, не говорячи вже про якісь матеріальні цінності. Тут потрібно обдумати кожну дрібницю, хоча дрібниць насправді нема. Це злагоджена робота злагодженої команди – в ідеалі. Або кропіткий твій підхід, до якого подеколи доводиться долучати навіть батьків і дружину. Ти не маєш права на найменшу помилку. Взявся – працюй.
– Турніри – теж справа невдячна. Особливо через призму родинного бюджету. Окрім вливання своїх грошей у змагання, майже пів сотні тисяч доларів ви вклали в інфраструктуру. Мова про спортзал у Тячеві. Себто у такий спосіб Ви вкладаєте у майбутнє, у здорову молодь, у спорт. - Так, якщо ми сьогодні не подбаємо про належний розвиток спорту, то завтра будемо шукати гроші на медичні послуги. Риторичне питання – навіщо це потрібно? Чому не можна передбачити це, а, головне, запобігти цьому. Якщо ти не подбав про підростаюче покоління, не налаштував і не направив його правильною дорогою – гріш тобі ціна.
– Наразі у Вас займається більше сотні дітей, це лишень через пандемію. Досі було більше пів тисячі. Ви проводите якийсь конкретний відбір чи справжнього бійця можна зробити з будь-кого?
- Коронавірус уніс корективи не лише в мою роботу. Усі сфери постраждали. Але це явище тимчасове: пройде з часом і все повернеться на «круги своя». Щодо питання – якщо у людини є талант, природні здібності, а вона не має бажання: пиши-пропало. Нема таланту, є наполеглива праця – я зможу зліпити хорошого бійця. До кожного має бути індивідуальний підхід.
– Якими принципами, якостями та фізичною підготовкою повинен володіти майбутній чемпіон?
- У першу чергу – порядність. Ти повинен у всіх ситуаціях залишатись людиною. Не вихвалятись своїми бійцівськими якостями, а застосовувати їх виключно при необхідності. Ти повинен бути стійким до фізичних навантажень, працювати через «не можу» і прагнути підкорити найвищі вершини. Інакше – нам не по дорозі.
– Ваші вихованці за плечима маютькілограми кубків та медалей, архіви грамот і дипломів. Які останні змагання за їх участю можете відзначити і які відбудуться у найближчій перспективі?
- Не пригадую за свою тренерську кар’єру жодного змагання, звідки мої учні повернулись без медалей. Бо таких не було. А називати всіх не буду – завеликим вийде інтерв’ю. Пропустити когось – не можу. Кожен мій вихованець найкращий.
– Ваші основні пріоритети й принципи?
- Банально звучить, скажете Ви, але я хочу хоч частково змінити світ у кращу сторону. Якщо кожен з нас цього захоче і щось для цього зробить – ми його змінимо.
Михайло ЧИЙПЕШ