В Ужгороді на будівлі школи № 1 по вул. Високій з’явився мурал із зображенням Дмитра Кременя, до 70-річчя якого цього тижня відбувається низка заходів на Закарпатті. Письменник народився, виріс і здобув освіту на Закарпатті, проте був відісланий як неблагонадійний на Миколаївщину, де й зреалізував свій творчий потенціал. Тож миколаївці спільно із закарпатцями беруть участь у наукових конференціях, презентаціях книжкових видань, зустрічах з митцями краю, школярами, студентами в Ужгороді та на малій батьківщині поета – с. Суха на Іршавщині.
Це перший мурал у рамках творчого проєкту «Люди міста» (People of the city) луцького художника Юрія Чайки, який популяризує культурний фонд свого міста за рахунок створення настінних муралів із зображенням відомих людей. Мета проєкту — спонукати пам’ятати історію свого міста, людей, які її творили, знайомити туристів з цікавими особистостями, створювати нові туристичні маршрути, квести, популяризувати своє місто.
Фінансову підтримку проєкту в Ужгороді забезпечив Арсен Мелкумян, який розповів, що це перший із низки муралів на відзначення видатних ужгородців, які тут жили й творили впродовж багатьох років і заслуговують на визнання. Наступними мають намір зобразити Івана Чендея та Петра Скунця, далі – Сергія Параджанова. До ініціативної групи, яка працює над реалізацією проєкту, входять Федір Шандор, Валентин Штефаньо, Галина Шумицька та Ернест Завадський. Від імені громадської організації вони звернулися до міського голови по дозвіл на виконання цих робіт на будівлях шкіл м. Ужгорода.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, який перебуває на Закарпатті, прокоментував появу муралу на честь батька: «Започаткований політиком і меценатом Арсеном Мелкумяном новий проєкт сучасного міського стінопису «Люди міста» вже став всеукраїнським, бо об’єднав найвідоміших у країні закарпатських письменників, військових, художників і волонтерів. Мені як синові особливо приємно, що в Ужгороді, місті юності мого батька – поета, Шевченківського лауреата Дмитра Креміня, так шанують тих, хто боровся за волю країни, утверджував українське слово, прославляв край незламних і працьовитих людей на всіх континентах. Завдяки такій ініціативі Ужгород став чи не першим у державі містом, в якому так невимушено і шляхетно перетворюють традиційну шкільну архітектуру на сучасне естетичне середовище, в якому формується наша блискуча молодь. Я підтримую такі мистецькі ініціативи та вважаю, що закарпатцям справді пощастило, адже там, де знають історію, шанують героїв, підтримують обдарованих діток, гарантоване велике майбутнє!».
