Будинок для одиноких людей похилого віку «Надія» в смт Усть-Чорна заснували у 2004 році за сприяння греко-католицької громади на чолі зі священником о.Петром Креніцкі, за фінансової підтримки чеських меценатів.
Довгі роки ним опікувалися греко-католицька громада Тячівського району та благодійний фонд ім.О.Хіри, а три роки тому заклад передали у державну власність, він став підрозділом Дубівського терцентру з обслуговування одиноких непрацездатних громадян. Його було оформлено як відділення стаціонарного догляду самотніх людей.
З початку 2021 року будинок для літніх людей передали у власність новоствореної Усть-Чорнянської територіальної громади. Постала проблема: як утримувати соціальний заклад?
«Держава мала би передбачити дотації на утримання соціальних закладів для таких людей», – каже голова Усть-Чорнянської ТГ Петро Костяк, – або хоча б надати громаді більше можливостей для наповнення бюджету, адже у цьому закладі велика потреба: люди часто звертаються з проханням поселити сюди одиноких рідних похилого віку з інвалідністю. Ми готові їх приймати, але на фінансування, яке зараз маємо, не зможемо утримувати заклад».
Наразі у «Надії» опікуються шістьма літніми людьми, які не в змозі самі себе обслуговувати, переважно з Тячівщини, але жили тут мешканці з інших куточків країни, до прикладу, із Житомира. А загалом, у будинку є можливість розмістити 20 осіб. Їх утримують за рахунок 75-відсоткових відрахувань із пенсій, а 25% доплачує держава.
Як підрахували у громаді, річне утримання закладу обійдеться у 2,4 млн. грн. Це витрати на утримання працівників, енергоносії, харчування для постояльців та інше. Та де їх брати, якщо наповнювати бюджет стає все більш проблематично, особливо коли податкові надходження від лісової галузі скорочують? – переймається голова громади і додає: через брак фінансових ресурсів вже довелося скоротити соціальну їдальню для малозабезпечених у Лопухові.
Доглядальниці закладу зазвичай отримують мінімальну заробітну плату. Але поки триває процедура приймання-передачі закладу у власність громади, їм не
виплатили і цього, востаннє отримали гроші у грудні. Працівниці Марія Ігнатишин та Василина Дьордяй сумлінно трудяться у будинку з часу його створення. Жінки кажуть: останнім часом працювати стало важче. Адже колись ту саму роботу виконувало більше людей. Зараз змушені чергувати через добу. Робота виснажлива – цілодобовий догляд за старенькими, прибирання у закладі потребує неабияких зусиль – як фізичних, так і моральних. Та звільнятися не хочуть: одній із них залишилось кілька місяців до пенсії, та й вибору не мають.
Мешканка будинку тячівчанка Надія Кочіш каже: для стареньких заклад дуже потрібен, бо на схилі літ їм важко залишатись наодинці зі своїми болями, а тут за ними доглядають, годують, турбуються та допомагають.
Зараз у закладі проводять косметичний ремонт за підтримки австрійських благодійників. Голова Усть-Чорнянської ТГ Петро Костяк каже: заклад має важливе значення, і у громаді прагнуть його зберегти і розвивати, але сподіваються: у державі звернуть увагу на такі важливі соціальні установи і не залишать без фінансової підтримки.