4 листопада 2021 року довге й плідне життя видатної жінки закінчилося. Розгорнутий некролог з цього приводу опублікував колега Зайцевої, геолог та громадський активіст Володимир Федишин:
“Закінчилась ціла геологічна епоха – відійшла у вічність Віра Миколаївна Зайцева, один з засновників Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, відкривач першого та єдиного закарпатського ртутного родовища, головний геолог ЗГРЕ у 1966-1975 роках, орденоносець, Лауреат Державної премії України, почесний розвідник надр, почесний громадянин міста Берегова, кандидат геолого-мінералогічних наук. Багато звань, багато регалій, довге предовге життя наповнене подіями та працею.
Віра Миколаївна народилася 7 липня 1923 року у багатодітній сім’ї коваля в місті Новогергіївську на Кировоградщині. Зараз цього міста вже не існує. Воно затоплене Кременчуцьким водосховищем. У 1945 році, коли її батько повернувся з війни, двадцяти двохрічна Віра Зайцева поїхала у Львів і поступила там на геологічний факультет Львівського Державного університету. Вже у роки навчання Віра Миколаївна почала знайомство з Закарпаттям. Всі свої геологічні практики вона провела вивчаючі геологію нашого краю. І ще у ті далекі роки майбутня легенда геології Закарпаття всією душею закохалася у наш срібний край.
Природно, що після навчання Віра Миколаївна почала працювати геологом у Вишково Хустського району. Завдяки своїм талантам геолога та керівника Віра Миколаївна незабаром очолила Вишківську геологорозвідувальну партію, як займалася спочатку вугіллям, а згодом, після створення у 1950 році Закарпатської геологорозвідувальної експедиції — пошуками ртуті. У 1960 році ці пошуки завершились відкриттям великого і першого на Закарпатті ртутного родовища «Боркут». Але знадобилися ще п’ять років, щоб у 1965 році запаси родовища були затверджені і ще п’ять років, щоб у 1970 році на базі цих запасів запрацював Закарпатський ртутний комбінат. За відкриття родовища Віра Миколаївна Зайцева отримала орден Леніна та Державну премію.
У 1966 році її призначили головним геологом Закарпатської геологорозвідувальної експедиції. Вона переїхала жити в містечко Геологів у Берегові, яке тоді тільки почало будуватися, по суті ,завдяки фінансуванню геологорозвідувальних робіт на ртуть. З 1966 по 1975 рік Віра Миколаївна очолювала колектив геологів Закарпатської експедиції. За час її роботи на цій посаді на території Закарпатської області було розвідано біля двохсот родовищ рудних, нерудних, будівельних корисних копалин, а також родовища прісної, мінеральної і термальної води. Серед переліку цих родовищ важливо відмітити такі як Мужієвське золоторудне та поліметалічне родовище, Сокирницьке родовище цеолітів та Берегівське родовище термальних вод. Всі ці родовища розробляються.
У період з 1975 по 2002 рік Віра Миколаївна займалася тематичними дослідженнями та прогнозуванням рудних корисних копалин. У 1986 році вона захистила кандидатську дисертацію. Як і всі ми, Віра Миколаївна з сумом у 2013 році зустріла звістку про ліквідацію Закарпатської геологорозвідувальної експедиції. Але вона не могла так просто залишити нащадків без пам’яті о многолітній та плідній роботі колективу експедиції. Тому у 2018 році при моїй підтримці була опублікована унікальна книга Віри Миколаївни «Віра у надра Закарпаття». Публікація книги була приурочена к 95 річному ювілею. А у цьому році, теж на день народження Віри Миколаївни при фінансуванні з боку Берегівської міської ради було видане друге доповнене та відкоректоване видання цієї книги.
Шкода, що Віра Миколаївна трохи не дожила до свого столітнього ювілею. Залишилось якихось півтора року. Але її мужнє жіноче серце зупинилося. І не побачу я більше вранці світло у її вікнах, що напроти мого будинку. Всі ми не вічні. Але пам’ять за Віру Миколаївну назавжди залишиться у моєму серці. Про це я і склав колись на день її народження недосконалі, але щирі стрічки віршів.
Горить вогонь у серці жінки.
Горить і не згорає
Як важко молодість у серці зберегти,
Не кожен про це знає.
А роки за роками миготять,
За ними десятиріччя пролітають,
І весни за літами бурунять
Коли про них сміючись пригадають.
Коли сміючись, а коли і з жалем
По всякому ми проводжаємо літа
Так іноді заходить сонце плаєм
І обгортає душу пустота.
Але горить вогонь у серці жінки
Горить і не згорає.
І той вогонь дає наснагу тим,
Хто добре про це дбає.”
Раніше Михайло Папіш писав:
Не дуже файна новина…ПРЕКРАСНА ГЕРОЇНЯ МОЇХ СТАТЕЙ ВІРА ЗАЙЦЕВА — В РЕАНІМАЦІЇНа жаль… Зловісний ковід “дістався” і до оселі 99-річної берегівчанки, вельми шанованої мною та громадою краю Віри Миколаївної Зайцевої, яка з підозрою на коронавірусну інфекцію перебуває в реанімації Берегівської ЦРЛ. Лауреату Держпремії України, почесній жительці Берегова, кавалеру ордена Леніна, кандидату геолого-мінералогічних наук, авторці книжки про підземні надра Закарпаття, берегівської термальної води, вишківської ртуті, мужіївського золота та колишній головній геологині ЗГРЕ пані Зайцевій зле стало в переддень минулих вихідних. Відтак тести засвідчили: коронавірус таки є!
Нічого, що їй було 98 років?
Точно ковід забрав її життя?