Деякі люди у цей непростий час захворіли на коронавірус. І проведуть Великдень або на лікарняному ліжку, або, у кращому разі, вдома, утім досі з поганим самопочуттям. Наш текст — саме про цих українців і їхні поради усім нам напередодні свята Христового Воскресіння.
“МОЛИТИМУСЯ ЗА МЕДИКІВ”
42-річна Галина Радловська з села Швейків, що на Тернопільщині, лежить у лікарні вже місяць. Каже, дуже скучила за рідними. Чоловік і донька приносять жінці передачі, приходять під вікно палати поспілкуватися.
“Підготовку до Великодня у нас вдома цього року довелося взяти на себе 16-річній доньці. Як завжди, розписує писанки. Лише паску, напевне, доведеться купити, — каже жінка. — Я дивитимуся в палаті онлайн-трансляцію святкової літургії. Молитимуся, особливо за медиків, дякуватиму Богові за все”.
Я дивитимуся в палаті онлайн-трансляцію святкової літургії. Молитимуся, особливо за медиків.
Галина Радловська працює медсестрою у приймальному відділенні лікарні. Жінка пригадує: одного дня прийшла додому з чергування і відчула, що підвищилася температура.
“Чотири дні лежала вдома з гарячкою, — каже медсестра. — Потім з’явився сильний кашель, почалася задишка…” Хворій діагностували грип типу А, а вже пізніше — коронавірус. У реанімації під’єднали до апарата штучної вентиляції легень.
“Я все розуміла, все бачила, але нічим не могла собі допомогти, була безсила, — розповідає пані Галина. — У реанімації провела два тижні. Тепер — у хірургічному відділенні. Дихаю ще з допомогою кисневого концентратора. Але сьогодні вже 1 годину і 10 хвилин обходилася без нього!”
Жінка каже, що хвороба спонукала її ще глибше цінувати життя, більше молитися. “І найгіршому ворогу не побажаю пережити те, що було зі мною, це дуже страшно, — розповідає вона. — Прошу всіх: не наражайте себе та інших на небезпеку, дотримуйте умов карантину. І найважливіше — цінуйте кожну хвилину, проведену з рідними”.
“ДУЖЕ ХОЧУ МАЛЮВАТИ ПИСАНКИ”
54-річний Андрій, який сьогодні лікується в інфекційній лікарні у Львові, сподівається повернутися на свята додому. Три тижні тому чоловік відчув слабкість. Сімейна лікарка скерувала в поліклініку на рентген.
“Діагностували бронхіт, кололи антибіотики, — каже він. — Через декілька днів мене забрала “швидка”. Тест на коронавірус виявився позитивним”.
Як заразився — чоловік не знає. Каже, його сусіди приїхали з Німеччини. Утім у них коронавірусної інфекції не виявили…
Стан чоловіка вимагав підключення до апарату штучної вентиляції легень. Згодом його повернули до звичайної палати. “Після реанімації я став відчувати запахи, у мене покращився апетит”, — каже пан Андрій.
Напередодні Великодня чоловікові проведуть тест на коронавірус. “Якщо він буде негативним — дозволять піти додому, — з надією каже чоловік. — Але я буду на самоізоляції. Подивлюся з рідними службу Божу по телевізору. Дуже хочу розмалювати писанки! Сподіваюся, зможу запровадити цьогоріч у своїй сім’ї таку традицію”.
Пан Андрій дуже просить усіх нас дотримуватись правил карантину. “Бережіть себе! — закликає чоловік. — І не забудьте помолитися за лікарів, які щодня рятують наші життя”.
“ЖИТТЯ ВАЖЛИВІШЕ ЗА ТРАДИЦІЇ”
23-річний Віктор Фантаєв проведе свята у 4-й міській лікарні Києва. Його сім’я — у самоізоляції, чекають результатів тесту на коронавірус. “Зазвичай наша родина на Пасху разом йде до церкви. Цьогоріч традицію буде порушено, — каже з сумом. — Проте люди мають зрозуміти, що життя — важливіше за традиції”.
Як заразився коронавірусом, Віктор не знає: “За кордоном не був, коло спілкування останніми тижнями було обмежене”.
Перші симптоми у хлопця з’явилися 10 днів тому — нежить і легкий кашель. За декілька днів симптоми посилилися. “Кашель став настільки сильним, що я не міг спати всю ніч”, — згадує. Згодом хлопця госпіталізували. На восьмий день після початку хвороби рентген показав у Віктора полісегментарну двосторонню пневмонію. Тим часом прийшов результат тесту на коронавірус — позитивний.
“На дев’ятий день мені стало краще, температура впала до 37,5, я зміг поспати, — веде хворий киянин. — Тепер вживаю ліки, роблю інгаляції, мені ставлять крапельниці. Давали подихати киснем, аби підвищити рівень сатурації. Сили потрохи повертаються, проте ще є сильний кашель — пневмонія дається взнаки”.
“ЦІНУЙТЕ КОЖНУ ХВИЛИНУ”
37-річну Аллу з Вінниччини і чоловіком та трьома дітьми днями виписали з інфекційного відділення районної лікарні. Її мама нині в реанімації з діагнозом коронавірус. “Серце розривається… Раніше на Великдень ми їздили до мами в село, вона пекла паски у печі. Тепер нам не до цього, — каже жінка. — Коли стане на ноги — аж тоді зберемося за столом разом і будемо святкувати”.
Пані Алла разом із чоловіком була у відрядженні в Іспанії. У середині березня повернулися додому літаком, відбули два тижні на самоізоляції.
Після цього поїхали до магазину за продуктами, а через два дні відчули прояви хвороби.
“Найгірше почувався 7-річний син. Ми викликали “швидку”, нас госпіталізували, узяли аналіз на коронавірус, — розповідає жінка. — Результат отримали за два дні — позитивний. Не інфікувалася лише півторарічна донька. Всіх нас помістили до боксу площею 20 “квадратів”. Двері зачинили на ключ. Умови тут — жахливі. Постіль брудна, у вбиральні та душі — грибок. Стіни давно не бачили ремонту. У чоловіка — астма, то він ще більше став задихатись”.
На щастя, третій тест на коронавірус у пані Алли та рідних виявився негативним. Тож нині сім’я — вдома.
“Безумовно, хвороба кардинально змінила наше життя, ми зрозуміли, що треба цінувати кожну його хвилину, — каже жінка. — Закликаю всіх українців бути свідомими. Нехай Господь відверне від вас цю недугу”.
“МЕНІ ВЖЕ ЛЕГШЕ ДИХАТИ”
Не може дочекатися Великодня і 64-річний пан Володимир із буковинського села Колінківці. Він став другим в Україні, кому діагностували коронавірус.
“Цьогоріч будемо вдома вдвох із дружиною, — каже. — Застілля буде скромним. Жінка спече паску. Із рідними поговоримо по телефону. До церкви не підемо. Будемо молитись і дякувати Всевишньому, що живі й здорові”.
Дружина пана Володимира повернулася із заробітків з Італії наприкінці лютого. Лікарі підозрювали, що саме від неї заразився чоловік, утім жінка, згідно з тестуванням, здорова.
“Підвищилась температура, розболілась голова, — пригадує пан Володимир симптоми хвороби. — У лікарні взяли зразки для тесту і згодом повідомили — у мене коронавірус”.
Чоловік каже, що в той час було ще й морально дуже важко. “Дуже хотілося обійняти дружину, але боявся її заразити. Дочка телефонувала тричі на день, казала: “Тату, тримайся, все буде добре”, — мовить пан Володимир. — Лікарі дуже підбадьорювали”.
Нині чоловік уже виходить надвір, аби подихати свіжим повітрям. І хвалиться, що йому легше. Навіть висадили з дружиною трохи картоплі біля хати.
Пан Володимир каже, що хвороба дала йому зрозуміти, наскільки цінним є життя. “Бережіть себе, — закликає чоловік. — І не втрачайте віру в краще: рано чи пізно хвороба відступить!”.