Мірча Луческу залишився вірним собі й випустив проти закарпатців найсильніший склад. У порівнянні з кубковим матчем посеред тижня у “біло-синіх” – лише 2 зміни: Бущан прогнозовано повернувся у ворота замість Бойка, а Караваєв “піднявся” по флангу вище і посів місце травмованого Циганкова, звільнивши край оборони Кендзьорі.
Натомість екс-підопічний Луческу Василь Кобін підготував для киян сюрприз. Минай почав із неочевидною схемою 5-4-1, на вістрі якої опинився ветеран Мілевський, а в центрі оборони вийшла трійка Лопирьонок-Ковтун-Матіч. При атаках Динамо (тобто, майже весь час) до них у низький блок опускалися ще й хавбеки.
Задум Кобіна, однак, швидко дав тріщину. “Біло-сині” своїми нестандартними випадами швидко “посадили” на жовті картки двох із трьох центрбеків. А на 11-й хвилині ведмежу послугу Минаю ледь не зробив Пиняшко. Капітан гостей повернувся назад допомогти обороні й зіграв рукою, невдало прийнявши м’яч. Суддівська бригада з Монзуль на чолі та Шурманом із системою VAR, порадившись, вирішила пенальті не призначати.
Це неабияк розгнівало Динамо, проте розквіту гостроти на чужій половині не сталося. Перший справді небезпечний момент підопічні Луческу створили на 19-й хвилині. Це Кендзьора зряче прострілив із флангу на лінію штрафного майданчика, Буяльський майстерно пропустив на Шапаренка, але Микола пробив у руки Поповичу.
Кияни повністю контролювали хід гри, але беззубі атаки “біло-синіх” левову частку тайму завершувалися банальними ударами в руки кіперу з середньої дистанції. Поновив інтерес до гри Бєсєдін, який класно зіграв на випередження після прострілу Де Пени, та Попович оформив відмінний сейв.
Нарешті під завісу першої половини щось подібне до атак зуміли організувати і закарпатці. Минай навіть виконав два кутових, але без загострень. Натомість на першій доданій арбітром хвилині повинен був забивати Буяльський, але м’яч після його пострілу з меж штрафного (передачу віддав Караваєв) лише облизнув перекладину.
Нудні перші 45 хвилин віщували труднощі для Динамо на тайм другий. Але кияни, вочевидь, отримали порцію критики від Луческу в перерві й фактично вирішили долю протистояння у стартові 10 хвилин.
Для початку Сергій Сидорчук метрів із 25-ти майстерно поклав у ближній кут після пасу Кендзьори – 1:0! А на 54-й Минай опинився в меншості, коли Малепе завалив Караваєва на виході віч-на-віч із Поповичем після розрізної передачі Буяльського. Тут же за грубощі гостей покарав Карлос Де Пена – уругваєць закрутив зі штрафного в кут, а кіпера дезорієнтував Забарний, який несподівано присів перед м’ячем.
Результативний старт тайму примусив обидва тренерські штаби до серії замін. Більше цього потребував Луческу, команда якого продовжує боротьбу на трьох фронтах. Спочатку пішли відпочивати Шапаренко й Кендзьора, пізніше Де Пена, згодом – Миколенко та Буяльський. Уругвайський вінгер перед заміною ще встиг змусити Поповича попотіти, коли чудово бив у ближній кут.
Найактивнішим із джокерів Луческу став Родрігес. Люксембуржець кілька разів опинявся в епіцентрі подій. Ось він перспективно прострілював із лівого флангу, тут змарнував передачу під удар від Сідклея, а в ендшпілі вчасно сфолив проти Кополовця. Ветеран Миная якраз збирався втекти в контратаку…
Добив Минай одинадцятиметровий імені VAR. Шепелєв, здавалося, невдало зіграв у боротьбі за верховий м’яч і впав, схопившись за ногу, а Монзуль після кількох повторів вирішила вказати на позначку. З пенальті вийшов курйоз: Бєсєдін виграв камінь-ножиці-папір в Жерсона й пробив у кут – Попович парирував; та далі втрутився Відеоасистент рефері (воротар покинув лінію воріт до удару) й одинадцятиметровий довелося перебити вже Родрігесу – люксембуржець був точнішим.
Отже, впевнена за рахунком перемога дозволила Динамо відновити 4-очкову перевагу над Шахтарем. У столичного гранда тепер 40 очок, донеччани мають 36 пунктів.
Джерело