Колишній заступник голови Закарпатської ОДА Ярослав Галас розповів про своє бачення ситуації з коронавірусом на Закарпатті
Надзвичайні ситуації (в широкому значенні цього словосполучення) є найкращим тестом для перевірки спроможності влади адекватно реагувати на ризики, а також на готовність суспільства організуватися для протистояння різним загрозам.
Теперішня картина із коронавірусом COVID-19 на Закарпатті показує повну неспроможність виконавчої влади і лише часткову готовність людей до самоорганізації.
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ КОРОНАВІРУСУ НА ЗАКАРПАТТІ – НЕДОСТОВІРНА
Із самого початку влада, маючи всі важелі для превентивних дій, обрала хибну лінію поведінки, яка зводилася і зводиться до заспокійливих заяв про відсутність фіксації коронавірусу на Закарпатті. Але такі дії правильніше б назвати бездіяльністю, а заяви про відсутність вірусу роблять ведмежу послугу людям, багато з яких не до кінця розуміють реальну картину того, що відбувається, і до чого це може призвести.
Інформація про відсутність коронавірусу – недостовірна. Масове повернення заробітчан в Україну (значна частина – через Закарпаття) почалося півтора місяця тому. За цей час пункти пропуску з трьома країнами Євросоюзу, що на зовнішніх межах Закарпаття, перетнуло багато десятків тисяч чоловік, у тому числі маса людей із охопленої пандемією Італії. Щоб жоден із них не був заражений, – це неймовірно. Серед заробітчан однозначно були і є носії коронавірусу, який, напевно, проходить у легкій формі. Однак ці люди можуть передавати вірус іншим, у тому числі літнім, котрі в групі ризику.
Жодних перевірок на наявність коронавірусу люди не проходили й не проходять, а вимірювання температури тіла тепловізором при перетині кордону – це повна профанація. У прикордонників і митників не було й немає навіть найпростіших експрес-тестів на виявлення COVID-19, вони завідомо не можуть розпізнати хворих, тим більше, що не є медиками за освітою. Тому визначити, скільки інфікованих людей потрапило в Україну, неможливо.
Найприкріше те, що цьому можна й треба було зарадити. Адже масове повернення заробітчан було прогнозованим, і Україна мала принаймні півтора місяця для підготовчих робіт. А прикордонне Закарпаття мало підготуватися найпершим. ОДА мала або вимагати з Києва тести для перевірки заробітчан, або закупити їх за обласні кошти. На жаль, не було зроблено абсолютно нічого – масове повернення людей із-за кордону відбулося самочинно, можливості взяти ситуацію під контроль безповоротно втрачені.
І знаєте, що найбільш дивно і незбагненно? Що адекватних дій немає навіть тепер! Заробітчани й далі повертаються з-за кордону, суміжні країни (Словаччина, Угорщина та Румунія) пропускають українців транзитом, вони перетинають кордони в пунктах пропуску й потрапляють на Закарпаття. Щодня таких людей є близько тисячі. Усіх їх мали би перевірити на наявність COVID-19 хоча би експрес-тестами і при найменшій підозрі відправити на тимчасовий карантин для медичного обстеження. Це обов’язкова умова повернення людини в Україну із охопленої пандемією Європи!
Для цього слід було підготувати приміщення – наприклад, гуртожитки освітніх закладів (які зараз пустують) або закриті санаторії. На Закарпатті є маса санаторіїв із персоналом, які зазнають величезних збитків через карантин. Я впевнений, що вони погодилися би прийняти людей на обстеження за меншу, ніж зазвичай, плату. А згодом їхні витрати хоча б частково можна компенсувати за рахунок обласного бюджету. Такі дії допомогли б утримати рекреаційну галузь від краху, а вона в свою чергу наповнила б місцеві бюджети, доходи яких катастрофічно зменшуються. А головне – ситуація із занесенням коронавірусу була б узята під контроль.
Нічого не зроблено. І в ці дні, через півтора місяця після спалаху пандемії в Європі, заробітчан, що повертаються, й далі не перевіряють на наявність COVID-19. Щодня по тисячі людей через одне тільки Закарпаття заїжджає в Україну без належного контролю! Це дико, нелогічно, незрозуміло. І дуже сумно…
Людям тільки вимірюють температуру тіла, просять самоізолюватися й беруть особисті дані (прізвище та адресу), які відправляють органам місцевого самоврядування (головам сіл, селищ, міст) із проханням проконтролювати самоізоляцію.
І що відбувається далі? Заробітчани повертаються додому і більшість веде звичайний спосіб життя – зустрічається з рідними, ходить до знайомих, їздить у місто і т.д. Така картина – у всіх закарпатських селах. Свідомих громадян, на жаль, меншість, а голови сіл і міст слідкують за прибулими із-за кордону й просять їх самоізолюватися хіба у виняткових випадках. Вони не діють жорстко, бо, по-перше, не мають реальних повноважень для цього, а, по-друге, не хочуть конфліктувати з односельцями, бо через пів року місцеві вибори…
ВІЙНА З ВІРУСОМ ТРИВАЄ ЗАЯВАМИ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ РЕАЛЬНОГО ПІДКРІПЛЕННЯ СПРАВАМИ
Таким чином, реальна картина з коронавірусом на Закарпатті невідома через тривалу відсутність можливості діагностики й неконтрольоване повернення великої кількості заробітчан із центрів пандемії. Тести на виявлення COVID-19, які уряд обіцяв направити в регіони максимум до середини березня (для Закарпаття це вже тоді було пізно), надійшли тільки цими днями, причому в дуже обмеженій кількості. Найлогічніше в першу чергу забезпечити ними прикордонну й митну служби, адже найбільша загроза внесення COVID-19 іде з ЄС. Натомість тести відправляють у лікарні в надії, що хворі самі будуть звертатися до медиків…
Гучне виділення 153 мільйонів гривень із обласного бюджету на боротьбу з коронавірусом виявилося показухою. Насправді цих величезних грошей немає. Реально є 21 мільйон, але з часу сесії минуло майже півтора тижня і ще нічого не куплено. Гроші загрузли в проходженні бюрократичних процедур. Із досвіду попереднього використання грошей нинішнім керівництвом ОДА можу з упевненістю сказати – толку не буде. Буде так – втридорога куплять без тендерних процедур обладнання, якого виявиться замало, і яке надійде запізно. Збагатяться фармацевти й постачальники обладнання, зате обласні програми, з яких зняли гроші (культура, освіта, інфраструктура), заваляться без фінансування…
Паралельно з просуванням пандемії відбуваються інші речі, які супроводжують суспільство, в якому з’являються невпевненість, розгубленість, страх. Це різке здорожчання продуктів харчування та предметів першої необхідності. Хоча цьому можна й треба зарадити за допомогою жорстких методів контролю (у першу чергу за допомогою антимонопольників). Це гострий дефіцит засобів індивідуального захисту від вірусу. Хоча в області є потужні швейні підприємства, які потенційно можуть забезпечити потребу в масках чи халатах не тільки для Закарпаття, а й для інших регіонів. Їх необхідно організувати для перепрофілювання, і дехто вже робить це з власної ініціативи, не чекаючи допомоги влади (наприклад, Ужгородська швейна фабрика чи маленькі приватні швейні цехи).
Незрозумілу бездіяльність влади ілюструє продовження відкритих Богослужінь, які відвідують здебільшого літні люди, що в першій черзі ризику інфікування.
За якимось «незбагненним» збігом, коли в понеділок я коротко описав ці ганебні речі на своїй сторінці у Фейсбуку, ОДА, наче прокинувшись від летаргічного сну, почала «різко діяти». У вівторок в.о. голови ОДА зустрівся з керівником обласного відділення Антимонопольного комітету, доручив «фіксувати необґрунтоване підвищення цін на медичні товари та харчові продукти тривалого зберігання, притягнути порушників до адміністративної відповідальності» і заявив, що «ми маємо жорстко на це відреагувати у правовому полі, притягти їх до відповідальності». У середу в.о. голови ОДА зустрівся з духовенством краю і в зв’язку із ситуацією попросив «при можливості максимально перевести служби в онлайн режим». Того ж дня заступник голови ОДА відвідав Ужгородську швейну фабрику, де «обговорили питання можливості виготовлення необхідної кількості медичних масок для потреб наших медиків, прикордонників, поліції, ДСНС та інших служб, які перші в протидії вірусу».
Із цього «незбагненного» збігу й намагань влади бігти позаду поїзда можна би посміятися чи порадіти, якби не одне «але» – ці «пробудження від летаргічного сну» й «різка діяльність» не мають жодного ефекту! Ціни на продукти та предмети першої необхідності не знизилися й не знизяться, відкриті Богослужіння проходитимуть і далі (ми побачимо це найближчої неділі), гострий дефіцит засобів індивідуального захисту не зникне.
Усе це є ознакою дуже нехорошої речі – владу не слухають. Так завжди буває, коли влада неавторитетна, слабка, некомпетентна, ніяка або, як кажуть на Закарпатті, «недуйдава». З боку підлеглих починається тихий саботаж і шукання причин нічого не робити, а відсидітися. На словах усе ніби робиться, зате на ділі – нуль. Що ж до непідлеглих, то вони на владу просто не зважають. У результаті війна з вірусом на Закарпатті (і не лише на Закарпатті) триває заявами, які не мають реального підкріплення справами. Але говорити – це одне, а забезпечити виконання, проконтролювати – зовсім інше. Це треба знати і вміти. А знань і вмінь, на жаль немає.
ЛЮДЯМ НЕОБХІДНО ЗАЙНЯТИСЯ САМООРГАНІЗАЦІЄЮ – ВОНА ЗДАТНА ДАТИ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ЕФЕКТ!
До чого слід бути готовим населенню з огляду на сказане?
До дальшого здорожчання продуктів та предметів першої необхідності. Підприємців, що спробують нажитися на ажіотажі, завжди більше, ніж свідомих і відповідальних. Слід бути готовим до подальшого гострого дефіциту засобів індивідуального захисту. А також до того, що у випадку гострого перебігу хвороби (мова не тільки про коронаавірус) лікарі фізично не зможуть допомогти всім. Якщо зараз «швидку» треба чекати в селі по 6 годин, хоча країну ще не накрило пандемією, то що буде далі? У взаєминах із хворобами слід користуватися трьома «краще». Перша – краще не хворіти взагалі, друга – краще не хворіти в нашій країні, третя – краще не хворіти в нашій країні під час свят і надзвичайних ситуацій. Бо тут і гроші не допоможуть… І про це треба прямо заявити людям, а не заспокоювати їх недостовірними заявами про відсутність вірусу. Тоді, можливо, люди будуть більше берегтися, що зменшить кількість інфікованих.
Слід бути готовим і до інших супутніх надзвичайним ситуаціям речей, у тому числі такій гидотній, як сплеск злочинності. Одразу даю підказку ОДА – можна зібрати нараду з керівниками правоохоронних органів і поговорити «про забезпечення безпеки» громадян у особливий період. Головне тут – поставити фото в масках, серйозні погляди і надуті щоки – це стратегічно важливо в сьогоднішній ситуації! Правоохоронці помахають головами, скажуть, що «забезпечать безпеку», і на тому все закінчиться. Але люди мають знати, що поліція не впорається, тому що професіоналів там залишилося дуже мало – одиниці. Правоохоронна система руйнувалася багато років, а останнім часом справи там дедалі гірші.
Що ж робити простим громадянам за таких невеселих умов?
Покладатися на самоорганізацію – вона здатна дати величезний ефект! Люди самі можуть зменшити масштабність інфікування своєю свідомою поведінкою і переконанням інших. Так, слід самим шити маски, привозити літнім людям продукти, оберігати їх, переконувати рідних залишатися вдома. Слід організувати добровільні дружини для охорони майна (в першу чергу складів невеличких підприємств, які зупинили роботу й не мають грошей на професійну охорону). Чи нічні чергування в масивах багатоповерхівок для догляду за автомобілями (як будуть «бомбити» колишні домушники й щипачі, що перепрофілювалися в нових умовах). Це дійсно дасть дуже хороший результат.
Не варто надіятися на владу – вона точно не допоможе. Влада настільки провальна, що й сама це розуміє. Коли кожен другий пресреліз ОДА починається з подяки президенту й уряду, то це не тільки давно забутий усіма «совок» (люди усвідомлюють, що «накосячили», й таким наївним чином намагаються втриматися), але й ознака, що владу скоро поміняють. Але це тема іншої розмови…
Ярослав Галас, заступник голови ОДА в 2018 – 2019 рр.