Індустрія чоловічої краси сьогодні стрімко розвивається. Гарні бороди, модні зачіски – все це справжня ювелірна робота барберів, котра набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Про специфіку роботи, свій шлях та подальше барберне майбутнє нам розказав відомий закарпатський майстер – Михай Бобица.
Михай – дуже цікава різностороння людина. Його професійний шлях почався близько чотирьох років тому, коли він вирішив кардинально змінити життя – до цього постійно був на заробітках. Потім перші курси в Києві, і постійна практика в барбершопі методом спроб і помилок. Так, у свої 25, як зізнається, почав жити насправді. Окрім улюбленої роботи, він записує кавери румунською мовою з братом, розвиває Instagram та займається спортом.
Як вирішили стати барбером?
- Все життя працював на будівництві та в мить вирішив, що це дійняло. Три роки тому стався переломний момент: на Новий рік зрозумів, що маю шукати іншу професію. Варіанти: барбер, повар і тренер. Головним крітерієм було, щоб я міг будь-де поїхати, взяти інструмент та мати роботу. Заробив гроші на навчання на заводі, і поїхав в Києв на курси. Чесно, нічому не навчили. (сміється) Вже як приїхав – і почав набивати руку. Перші півроку були найскладнішими, бо…знаєш, коли погано стрижеш людину? (сміється) Було морально складно: голова розуміла, а руки ще не слухалися. А потім потроху почало виходити.
Ви одразу почали працювати після навчання?
- Так, на моєму першому робочому місці був великий потік людей, тому я мав змогу набивати руку постійно. Плюс до того, був класний колектив, щось можна було взяти з досвіду в того чи в іншого.
Як Ви вирішили почати працювати на себе?
- Це був карантин, теж переломний момент. Все зачинено, ніхто не працює. І розумів, що треба переходити на домашній формат роботи. За пару днів мав вже запис клієнтів на тиждень – так і зрозумів, що можу працювати сам на себе. Так продовжувалося п‘ять місяців, потім почав орендувати крісло в барбершопі та подумав, що чому би не навчати людей. Також зараз відкриваю свій барбершоп в Іршаві.
Як вирішили відкрити власну барберну академію «Barber International», які головні засади та унікальність навчання?
- Якщо згадати як мене вчили: «Потримай трішки машинку в руках», «А подивись, що там роблять, щось для себе візьми». Багато грошей витрачено дарма. Шкода, що такі платформи тільки в Києві, Львові, Харкові. Чому би не зробити у нас? Інтернаціональна, бо я румун і вже можу румунською викладати, українською, російською, трішки підтягнути чеську – можна і чеською. Ідея така, щоб звідти також приїжджали навчатися у нас. У нас багато перекладачів, хто шукає роботу – це теж може посприяти створенню сильної команди.
Навчаєте поки що саме Ви?
- Поки тільки я. В планах створити команду на базі академії, розвиватися спочатку в регіоні, а далі поки не хочу заглядати. Хочеться, звісно, зробити з цього гарний бренд. Щоб після навчання люди мали роботу, а отже треба зробити робочі місця для цього.
Як проходить навчання? Ознайомившись на сайті академії, побачила, що Ви надаєте і роботу після проходження курсу, як це відбувається?
– Теорія і 80% практики. Навчання триває місяць, п’ять разів в тиждень. Урок – три години, група до трьох людей. Показую інструменти, розписую на дошці основні тези, демонструю. Я знаходжу модель, а учень вже щупає, випробовує. Стрижемо геометричні форми, я показую це на дошці, та він намагається повторити на практиці. Вчимо також розмовляти із клієнтами, аби розуміти краще його бажання. Все залежить від людини. Є ті, хто хочуть вчитись і одразу вникають в роботу. Є хлопець, котрий буде працювати в мене в Іршавському барбершопі, йому, навіть, не треба було повний курс – одразу все зрозумів.
Бачила у Вас у фотозвіті з навчання, що є й дівчата. Це означає, що це міф, що тільки чоловіки можуть бути барберами?
- Так, це раніше було табу, а зараз нормально. Здебільшого, вони перекваліфіковуються зі стандартних зачісок. У них підіймається одразу прайс, збільшується клієнтська база. Йдуть у ногу з часом, бо молодь не здивуєш вже звичайними стрижками.
Що Вам подобається у Вашій роботі?
- Все круто. Починаючи з того, що ти зустрічаєш клієнта, так і якісь останні штрихи в стрижці. Насправді, плюсів багато. Головне, перейти цю грань невпевненості на початку, бо клієнт відчуває тремтіння руки. Або коли багато питаєш чи подобається зачіска – і клієнт одразу починає шукати недоліки.
Ваша робота – це постійний контакт з людьми. Чи бувають такі моменти, коли відчувається вигорання?
– Звісно. Особливо в останні дні тижня, коли взагалі не хочеться ні з ким говорити. Я з цим борюсь, бо люди бувають різні: хто віддає енергію, а хто забирає.
Що Вам допомагає з цим боротися?
– Спорт. З 16 років займаюся тайським боксом, зараз – класичним боксом, фітнесом. Три рази в тиждень силові, два рази – бокс, кардіо. Знаходжу час ввечері, після роботи.
Бачила Ваш гарний кліп з братом, де Ви співаєте. Що для Вас спів?
- Співаємо з дитинства, це передалося від батьків. Це для мене кайф. Ще маю дві давні мрії: заспівати на велику аудиторію та вийти на ринг. Я тільки зараз почав це розвивати та втілювати. Тільки зараз починаю жити. Ходжу на вокал тричі в тиждень. Зрозумів, що це чіпляє людей. Раніше я тільки стриг, а якщо стрижеш і співаєш – це вже цікаво. Це розгружає і є для мене гармонією: робота, вокал, спорт.
У Вас доволі популярний акаунт в Instagram – більше 14 тисяч підписників. Як вирішили розвивати сторінку і як це допомагає у роботі?
- Так сталося, що я дуже багато втратив клієнтів в перший рік роботи. І в одну мить зрозумів, що, навіть, не маю чим заплатити за квартиру. Зрозумів, що треба щось думати, або знову збирати сумку на заробітки. І я пішов та взяв у кредит телефон, бо розумів, що треба щось знімати та викладати десь. Зупинився на Instagram. Якось потрапив до мене клієнт-блогер, і в процесі стрижки ми розговорились, я попросив його консультацію щодо розвитку сторінки. І він мені сказав: «Хочеш вийти – треба щось віддати». Почав думати щодо конкурсу, не дуже мав грошей, тому телефони не даруватиму. І вигадав: рік безкоштовної стрижки. Воно пішло, і за декілька днів відбулося велике охоплення по області, вже кожен знав за мене та конкурс, пішли перші клієнти. Зараз в мене всі клієнти завдяки Instagram. Фотографував до-після, просив відмічати людей, щоб і вони викладали до себе. Потім почав записувати розмовні історії, де розказую про свій день, вокал, спорт.
Сьогодні барбершопи користуються великим попитом. Яке майбутнє Ви бачите в індустрії чоловічої краси?
- Головне, щоб не повернулися в моду хіппі. (Сміється) Насправді, професія крута і в разі чого можна завжди перекваліфікуватися. Багато барберів роблять свою косметику, інструменти. Індустрія дуже велика.
Чи є щось у Вашій роботі, що не подобається?
- Ми повинні постійно справлятися із складними ситуаціями. Треба мати норму свою. Насправді, дуже люблю свою роботу. Єдине, що стопи горять. Треба якісне взуття.
Яка найцікавіша історія з робочих буднів, яка одразу спадає на думку?
- Ще в академії, на початку, відчув свої сили на третій день, надивився відео і вирішив постригти «по інструкції» свого знайомого, який теж навчався з нами на барбера. Як згадаю ті «ступеньки»… Спитав у нього: «Як ти хочеш?» Він і сказав, що хоче по боках налисо, а чолку лишити. Я так і зробив… Там такий чуб залишився… (Сміється) Дуже сміємося разом з тим хлопцем, коли згадуємо. Це була найгірша стрижка в моєму житті.
Коли клієнт приходить з фотографією стрижки, для майстра це проблема чи допомога?
- Частіше проблема, бо це може бути гарна фотографія, де поставлене світло, підібраний ракурс, а в житті це буде виглядати гарно не на кожній голові. Якщо бачу, що для зачіски десь не вистачає волосся, то кажу клієнту, що я підстрижу, але йому треба буде відрощувати. Всі це розуміють, і ми робимо все можливе, аби це було дійсно красиво.
Складно потрапити до Вас на стрижку?
- Я веду запис тільки на три дні. Тоді я точно знаю, що я вийду. Може статися так, що потім треба буде десь поїхати. Або поставлю вихідний, і знов буду записувати. Раніше стриг 0/24, навіть, на візитках так писав. Зараз намагаюся під себе налаштувати графік. Але треба розуміти, що завтра ти можеш бути непотрібним, тому зараз працюю на максимум.
Що Вас мотивує так працювати?
- Фінансова незалежність, як і для всіх, мабуть. Тим паче, роблю те, що дуже люблю. Інколи як згадую своє минуле життя, одразу ще більше мотивації.
Ви радите колегам їздити на тренінги та постійно розвиватися?
- Звісно, ми ходимо на майстер-класи до відомих барберів, покращуємо, вивчаємо складні стрижки, комбіновані. Для новачків це не дуже підійде, але підвищувати кваліфікацію треба точно.
Що хотіли би побажати майбутнім барберам?
- Щоб якісно робили свою роботу. Раджу всім вести сторінки в соціальних мережах. Це такий білет на вихід із монотонності та збільшення своєї клієнтської бази.
Ваша головна мрія зараз?
- Крута команда. Щоб ми разом вигадували контент для Instagram, писали сценарії. Також вести запис клієнтів як по телефону, так і по онлайн-записах чи коли приходять до барбершопу під час стрижки. Було би зручно, якби хтось синхронізував це все. І щоб було більше часу проводити з дівчиною і сином, бо одного дня дійсно мало.
Внутрішня «кухня» індустрії чоловічої краси цікава і велика. Михай Бобица – приклад людини, котра філософські та фанатично ставиться до своєї професії, мріє допомогти кожному, хто хоче її засвоїти, на базі своєї академії «Barber International». Також його шлях – це про те, що в 25 життя може тільки розпочатися. З чистого аркуша. Повернувшись до своїх справжніх життєвих амбіцій, як для нього спів та спорт. Головне – завжди вимагати від себе максимум.
Анастасія Шапар