Жили не тужили українці. Як от одного разу в хату до них прийшла туга і журба. Непозбувана бентега охопила народ. І почав народ бідкатися. І так бідкається, аж влада розводить руками. Аж раптом народ розпочав пишатися. І так полюбилося те діло, що й досі люди пишаються. Розводять руками, а продовжують пишатися.